Про існування в країні серйозної кризи у сфері батьківства та її руйнівні наслідки свідчать результати багатьох досліджень. Статистика говорить про те, що майже кожна друга дитина в нашій країні не проживає зі своїм батьком інформує «Міжнародний Центр Батьківства».
ДАНІ ДЕРЖСТАТУ УКРАЇНИ ЗА 2020 РІК
Так, наприклад, у представленому Державною службою статистики України статистичному збірнику «Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2020 році» вказано, що домогосподарства, у складі яких є діти, що не мають одного чи двох батьків складають 16,8% від усіх домогосподарств із дітьми. В 92,8% випадків зі своїми дітьми не проживає саме батько, в 4,8 % випадків – мати.
Доцільним буде згадати, як торік на прес-конференції, присвяченій встановленню офіційного Дня Батька в Україні, Микола Кулеба, Уповноважений Президента з прав дитини, розповів про результати декількох досліджень, згідно із якими, на сьогодні в Україні кожна п’ята дитина народжується поза шлюбом. Причина цього найчастіше криється в безвідповідальному відношенні до власного батьківства з боку чоловіків. Також Микола Кулеба запевнив, що не менш ніж в половині українських сімей відсутнє спілкування між дітьми та їхніми біологічними татами. Чернівецька міська рада підтримала зверенення щодо захисту сім’ї, дитинства, материнства і батьківства в Україні. Майже кожна друга дитина в нашій країні не проживає зі своїм батьком. Не можливо не погодитись, що такі цифри є прямим свідченням недостатньо відповідального, несерйозного та часом навіть недбалого ставлення більшості українських чоловіків до своєї ролі як батька. В США краща статистика, однак проблема так само очевидна: без рідного батька тут проживає кожна третя дитина.
СТАТИСТИКА НАСЛІДКІВ БЕЗБАТЬКІВЩИНИ У США
Особливо красномовно результати американських досліджень свідчать про жахливість наслідків відсутності тата для життя та психологічного стану дитини. Згідно із ними, близько 90% безпритульних або тих, хто втікає із дому – це діти, які росли без батька; 85% дітей, що мають порушення поведінки, росли без батька; 85% підлітків, що знаходяться в місцях позбавлення волі, росли без батька; 63% підлітків, які вчинили спробу суїциду, виховувались без батька; 71% дітей, які були виключені зі школи, також не мали виховання та уваги з боку батька. Разом із тим, американська статистика підтверджує, що ймовірність підліткової вагітності у дівчат, що росли без тата, в 7 разів більше, ніж в тих, чиї батьки приділяли вихованню належну увагу.
ДОСЛІДЖЕННЯ СТОСУНКІВ БАТЬКА З ДІТЬМИ В УКРАЇНІ
Повернемося до розгляду українських досліджень. Одне з них, проведене серед підлітків у формі опитування, показало, що, за умови виникнення будь-якої проблеми, лише 1% з них готовий звернутися по допомогу до батька… Така цифра не може не лякати. Натомість 30% підлітків говорять, що могли б поділитись своєю проблемою з матір’ю. Звісно, метою проведення та оприлюднення таких досліджень є зовсім не налякати чи засмутити громадськість (хоча такі негативні емоції для деяких з нас можуть стати мотивацію до якісних змін, як мінімум, у власному житті), а підвести кожного українця до чіткого усвідомлення всієї гостроти та проблематичності питання батьківства. Наша країна, безперечно, потребує кардинальних змін у ставленні широкого загалу до ролі чоловіка, як батька, у розумінні ключової важливості впливу чоловіка на становлення дитини як особистості, на її самоідентифікацію, рівень самоповаги, загальний психічний стан. Вже давно помічено, що діти, які мали якісне спілкування з татом, у своєму майбутньому частіше досягають кар’єрного успіху, мають самоповагу, певний внутрішній стрижень, рідше стикаються із серйозними проблемами у підлітковому віці, мають стійкішу психіку і самі стають гідними батьками в своїй сім’ї. Отже, вплив батька є суттєвим і беззаперечним.
УКРАЇНЦЯМ НЕОБХІДНО УСВІДОМИТИ ВАЖЛИВІСТЬ РОЛІ БАТЬКА
Відтак, в Україні на сьогодні існує гостра, болюча необхідність у піднятті в соціумі рівня поваги до постаті батька, як важливої фігури в сім’ї. Особливо важливою для досягнення цієї мети є активна діяльність соціальних організацій і громад, що опікуються питаннями сім’ї та батьківства, створення спеціальних освітніх програм для шкіл та університетів, пропаганда ідеї відповідального й доброго батька через культурні заходи, кінофільми, мистецтво тощо. Проте, звісно ж, кожен батько має працювати над собою окремо та прагнути збудувати якомога міцніші та тепліші стосунки із власними дітьми.
*******
Сподіваємося, що ознайомлення зі статистикою й усвідомлення того, наскільки сильним є влив тата на подальше життя дитини, спонукатиме наших читачів до початку або ж до активного продовження свого саморозвитку як відповідального батька, який готовий приділяти багато уваги вихованню та спілкуванню зі своєю дитиною.
Слово про слово
