Про це заявляють експерти Громадської спілки “Українська мережа за права дитини”, найбільшої в Україні організації, що відстоює забезпечення найкращих інтересів дитини, з нагоди Всесвітнього дня дитини, який відзначається 20 листопада.
“Ми хочемо показати не масштаб, а мізерність проблеми, яку влада не в змозі подолати. Нехай поки що немає ресурсу подбати про всі 90 тисяч дітей, які перебувають в інтернатних закладах, але ж для 2,5 тисяч найменших можна знайти способи сімейного виховання”, – говорить Дар’я Касьянова, голова правління “Української мережі за права дитини”.
Експертка вдається до суто математичного аналізу.
“В Україні майже півтори тисячі громад. Тобто на дві з половиною громади – одна маленька дитина. Навіть якщо не враховувати громади тимчасово окупованих територій на сході й додати “приховане сирітство”, дітей поза статистикою, які перебувають в інфекційних відділеннях лікарень, спеціальних та санаторних інтернатах, навчально-реабілітаційних центрах, все одно виходить менш як дві дитини на ОТГ. Невже громада не може про них подбати?” – запитує Дар’я Касьянова.
За даними моніторингу виконання “Національної стратегії реформування системи інтернатів” Уповноваженого ВРУ з прав людини, якщо на початок реалізації Стратегії (2017 рік) у 38 будинках дитини перебувало 2 691 малюків, то на початок 2021 року – 2 375 дітей. За пів поточного року цифра знову збільшилась і становить 2 698 дітей.
Діти до трьох років – найвразливіша категорія вихованців інституційних закладів. 80% мозку людини формується саме в цьому віці.
“Вже за пів року життя в будинку дитини найменші діти мають серйозну затримку розвитку у порівнянні з однолітками та незворотні негативні наслідки для всього подальшого життя. Кожні три місяці, проведені в закладах інституційного догляду, дитина раннього віку втрачає 1 місяць свого розвитку”, – Галина Постолюк, членкиня правління “Української мережі за права дитини”, директорка благодійної організації “Надія і житло для дітей”, розповідає про результати міжнародного дослідження “Під маскою турботи”.
Саме до 3-х років у дитини формуються стосунки прив’язаності – базове відчуття власної цінності, безпеки, впевненості, адаптивної здатності. “За одним із досліджень, вихованці інтернатних закладів, яких добре годували, які були охайно одягнені, вчасно переодягнені, але яких не брали на руки, з якими емоційно не взаємодіяли, які не відчували тактильного тепла, такі діти помирали до року від туги серця. Якщо в оточенні дитини був хтось із дорослих, вона виживала”, – говорить Наталія Пашко – психологиня, фахівчиня по роботі з випадками домашнього насильства, координаторка напрямку по роботі з дітьми та підлітками Інституту психології здоров’я.
“У 2019 році бюджет 38 будинків дитини становив 56 млн грн. Це 20 тис. грн на місяць на дитину. Ми калічимо наших дітей за великі гроші”, – говорить Дар’я Касьянова.
Серед найпоширеніших причин влаштування дітей у заклади – біологічна смерть батьків, бідність, відсутність житла, скрутні матеріальні умови, хвороба одного з батьків чи іншої дитини, а також відсутність підтримки вразливих сімей і послуг для таких сімей.
Разом з тим 40% дітей у будинках дитини могли б повернутися до батьків, якби держава їм допомогла. А для цього, за словами експертів, потрібно вкладати кошти не в інтернати, а в розвиток соціальних послуг в громадах, зокрема патронатні сім’ї, і в створення альтернативних форм виховання дітей: дитячі будинки сімейного типу, прийомні та опікунські родини, усиновлення.
“Українська мережа за права дитини” – це громадська спілка, яка об’єднує 27 українських та міжнародних організацій і благодійних фондів, що працюють по всій Україні з метою забезпечення прав та добробуту дитини.
Всесвітній день дитини – Міжнародний день ООН, який з 1954 року щорічно відзначається 20 листопада. Всесвітній день дитини символізує світове братерство і взаєморозуміння дітей, наголошує на підтримці діяльності, спрямованої на забезпечення добробуту дітей в усьому світі. Саме 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ухвалила Декларацію прав дитини, а 1989 року – Конвенцію про права дитини.
З нагоди Всесвітнього дня дитини громадська спілка “Українська мережа за права дитини” оприлюднила інформацію про кількість дітей у будинках дитини.
Також були опубліковані основні причини потрапляння дітей у будинки дітей.
Так, серед головних прични виділяють: біологічну смерть батьків (1,8%), стан здоров’я батьків (8%), стан здоров’я дітей (10,8%), бідність (відсутність житла та засобів до існування) (24,2%), покинуті діти або діти, яких батьки відмовилися забирати із закладів охорони здоров’я (27,4%), недогляд з боку батьків через зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами (25,2%), зловживання щодо дитини з боку батьків, недбале ставлення до дитини (42,6%).
