Автор: Олександра Зуєва
«Всі ми – генії. Але якщо ви будете судити рибу з її здатності вилазити на дерево, вона проживе все життя, вважаючи себе дурепою». Альберт Ейнштейн
Здібності дитини часто виходять далеко за межі уяви батьків, а талантів не розгледіти недопитливому оку. Нам, що звикли до шкільної системи оцінювання, вже рідше сходять на думку питання: чи вона є обґрунтована і вірна?… Як оцінити безцінне?
Закінчення першого семестра навчального року 2020/2021.
«Ні! Як шкода! Тільки не літо, тільки не розлука зі школою на цілих 3 місяці, – говорять учні – Я так сумуватиму за навчанням!» Чи хтось із нас міг би собі уявити, щоб школярі говорили таке? Ні. Всі ми знаємо, що діти, в більшості своїй, не люблять вчитися в школі і безмежно радіють кожній можливості відпочити від неї. І це стосується далеко не лише ледацюг та двієчників.
Хіба була б такою ситуація, якби навчання було насправді на гідному рівні?
Щира відповідь середньостатистичного українського учня на прості питання, зазвичай, сумно передбачувана. Навіщо треба вчитися в школі та заробляти гарні оцінки? Щоб поступити в університет та заробляти високі бали. Навіщо поступати в університет? Щоб дістатися на гарну роботу. Навіщо це? Щоб заробляти гроші. А навіщо заробляти гроші? Щоб купувати все необхідне своїй сім’ї.
Таке враження, що на цьому ланцюжок закінчується, і це все чого вони прагнуть від життя. Цілі дуже добрі, але занадто обмежені. Ключове слово – «заробляти».
Здається, що таке бачення життя не може бути вродженим. А де місце на мрії? На цікаві плани? Де творчий підхід?
Чому здається, що ми маємо концентруватися на тому, щоб заробляти на життя, а не на тому, щоб смакувати його?
Такий спосіб мислення нав’язала нам система, зокрема, шкільної освіти – сфери, де формуються наші життєві установки, погляди, принципи. Питання оцінювання знань тут на першому плані.
Пані Марина, директор однієї з київських шкіл, виразила стурбованість впливом оцінювання на бажання дітей здобувати знання:
«Оцінка стимулює учнів. На жаль, в дітей майже відсутня свідомість того, що вони мають вчитися, щоб застосовувати ці знання, що це знадобиться їм в житті. Є діти, які розуміють, що отримання оцінки – це визначення їхніх досягнень. І дитина намагається вчити заради того, щоб була непогана оцінка. Часто ці знання в голові залишаються, а вже заради чого це вчилося не є таким важливим. Але було б набагато краще, якби діти розуміли цінність навчання. Я часто кажу в класах, де викладаю, що оцінка – це не проблема. Я не задаю багато домашнього завдання, намагаюся підчас уроків з дітьми все вирішити. Але намагаюся їм пояснити, що знання, які діти здобувають, вони мають навчитися застосовувати в практиці і розуміти, що це все їм може знадобитися».
Якщо не оцінка, то яка альтернативна можливість мотивувати учнів отримувати знання?
Свідомість.
Має бути свідомість дитини.
Як розвивати таку свідомість?
Важко сказати.
Зараз з’явилися тенденції, що критикують стару школу. Кажуть, що учень не має бути, як фарширована риба, яку пічкають знаннями. Це дійсно не потрібно. Це буде переглядатися – будуть оновлення, нові програми, зараз йдуть пілотні школи в 1-10 класах. Будуть працювати над тим, щоб дитину зацікавити, щоб навчити її критично мислити, щоб виховувати її як людину з чіткою життєвою позицією,
Але це ще довгі роки… Наразі якогось іншого стимулу до навчання, альтернативи оцінкам, я не бачу».
Далеко не завжди оцінки є об’єктивними й справедливими. Не до кінця відомо, що вони визначають – розум чи старанність. Відомі дуже прикрі і, на жаль, часті випадки того, що навчання «на відмінно» призводило до психічного перенавантаження, виснаження. Адже, крім напружених уроків, зазвичай, в учнів великі обсяги домашнього завдання. Часто оцінки стають єдиною метою навчання дитини.
Дитина «заробляє» оцінки в школі замість того, щоб навчатися.
А, з іншої сторони, така робота в школі виховує в дитини здатність протистояти труднощам, наполегливість, зміцнює характер.
Альтернативні системи освіти, що стають зараз модними в Україні, по-різному відносяться до питання оцінювання. Вважається, що оцінка може руйнувати бажання дітей вчитися.
Як це відбувається?
Роблячи справу для того, щоб за це щось отримати, ми фіксуємо підсвідомий сигнал: саме з себе це не є вартісне. Бо якби було вартісним, ми б хотіли це робити «безкоштовно», просто тому, що це є добрим, дає нам почуття задоволення та певні користі. Але якщо нам за ці дії дещо пропонують взамін – це, мабуть, щось неприємне. Саме так знецінюється навчання.
Оцінка перекладається на особистість. Дитина починає ототожнювати себе зі своїми оцінками. Таким чином, вона сама оцінює себе так, які має оцінки. Безцінна маленька людина отримує свій ярлик, свою ціну. А скільки коштує ваша дитина?
