Автор: Вікторія Шкварук
Страх не дає людині повноцінно жити. Страх за майбутнє, страх за свою дитину, страх перед висотою, страх перед темрявою.
Загалом у світі існує більше 40 000 фобій.
Роздумуючи над цим питанням і, провівши невелике опитування, я можу із впевненістю сказати: всі страхи і фобії з дитинства. Дитинство це той етап, коли формується світогляд, коли з кожним днем все ретельніше пізнаємо життя. Головними вчителями і відкривачами нашої індивідуальності є батьки, і будь-яке не правильне слово або вчинок, можуть залишити відбиток на все життя і в подальшому перерости в страх!
Страх осудження (через нього людина нехтує своєю думкою, почуттями і бажаннями, боячись осудження зі сторони), страх нового (через цю, здавалося би, дрібничку, людина часто залишається на півкроку від досягнення свої мрії чи цілі, тому що боїться прийняти щось нове у своє життя), страх самотності ( через нього людина проводить свої кращі роки з не коханим, і все тому, аби не залишатися самій, забуваючи про те, що в світі багато інших людей). І такий список можна продовжувати до безкінечності, список страхів, які обмежують наше життя. Найбільше нас лякає страх невідомості, те, що ми не можемо передбачити : смерть, реакція інших людей, результат співбесіди, дії вуличної собаки, оцінка директора за роботу. Але чому? Чому це повинно нас лякати, ну зробили ми помилку і що? Помилка не повинна нас заганяти в куток і провокувати на страх, помилка повинна змушувати нас діяти і виправляти ситуацію.
І в першу чергу робіть те, чого боїтеся найбільше і завжди будете у виграші!
Чому боятися – нерозумно? Тому що ми не можемо знати напевне, що буде з нами в майбутньому (в цьому і є смак життя), як поведеться з нами та чи інша людина ( краще довіряти і розчаровуватися, ніж весь час чекати підступу), якою виросте ваша дитина (вірте і переконуйтеся, що виховали гідну людину), те що буде з вами завтра (на це ви ніяк не вплинете, а страх за завтра, може вкрасти сьогоднішню радість).
Позбувшись будь яких страхів, які сковують нас, ми отримуємо волю. Лиш тоді ми воістину стаємо господарями свого життя.
Багато років тому, ще маленькою, я запитала у 83–літньої бабусі : «Ви прожили таке довге життя, але чи є такі моменти про які ви жалкуєте?» Вона без вагань відповіла: «Так, я дуже багато чого боялася».
