Усі знають про одвічну проблему протистояння батьків та дітей, але реально ніхто не може дати таку пораду, яка б раз і назавжди вирішила цю проблему. Все залежить від конкретної ситуації, самих батьків та дітей. Така сама ситуація постає, коли мова іде про школу. Знову ж таки, виникає багато конфліктних ситуацій між учнями та вчителями. Шляхи подолання – це пошук вирішення проблеми у десятках написаних книжок. А результат той самий – покоління змінюють один одного, змінюється відношення до навчання і виховання загалом. Взаємонепорозуміння зустрічається частіше, ніж здається на перший погляд, і, можливо, саме в ньому — корінь багатьох шкільних негараздів.
А ще більше питань виникає тоді, коли вчителі або учні є віруючими людьми.
Шукаючи інформацію по даній темі в інтернеті та з власного досвіду, можу сказати, що причини виникнення конфліктів бувають абсолютно різними. Головне для вчителя – знайти причину і спробувати її вирішити. Давайте розглянемо типові причини виникнення конфліктів:
Учителем, як правило, оцінюється не окремий учинок учня, а його особистість.
Така оцінка часто визначає ставлення до учня інших учителів. Нерідко бачу таке у школах, тому раджу завжди самому проаналізувати поведінку дитини та спробувати знайти з нею діалог для подальшого вирішення конфлікту.
Деякі вчителі бачать учнів такими, якими були учні десять-п’ятнадцять років тому,
хоча в останні роки учні сильно змінились, тому стосунки з учнями складаються напружені. Головне навчитися бачити і розуміти сучасних дітей, іти в ногу з часом, але й не забувати споконвічні цінності навчання і виховання, просто намагатися їх адаптувати до сьогодення.
На жаль, сучасна школа дуже часто використовує застарілі методи виховання та навчання.
Консерватизм і стереотипність у їх виборі, на мою думку, може призвести до того, що між учнями та вчителями буде величезна прірва непорозуміння. Ось чому іноземні мови дітям даються легше і вони їх вчать із задоволенням. Бо їхня методика викладання базується на сучасних методах навчання, яку підтримують в основному молоді вчителі. І немає такого тиску на дитину, що вона мусить щось вчити, але для чого – не знає і не розуміє.
Незнання вікових психологічних особливостей дітей.
Так, підвищена критичність, притаманна підлітковому віку, найчастіше сприймається вчителями як негативне ставлення до особистості. Наприклад, різниця віку та життєвого досвіду породжує різний ступінь відповідальності за помилки при їх розв’язанні. Багато чого залежить від вибору стилю поведінки вчителя, що відповідає конкретній ситуації. Адже деякі стилі можуть бути найбільш ефективними для розв’язання конфліктів визначеного типу. Тому тут головне правильно оцінити проблему і з більшою відповідальністю підійти до її вирішення.
Дуже часто особистісні якості вчителя (дратівливість, безпорадність), настрій учителя під час взаємодії з учнями, життєве неблагополуччя може спричинити низку конфліктів із дітьми.
Тому важливо навчитися абстрагуватися на роботі, хоча інколи це дуже важко зробити. Але якщо вже сталася конфліктна ситуація, потрібно вибачитися перед учнями і спробувати заспокоїтися. Діти тонко відчувають настрій вчителя, тому із розумінням поставляться до тої людини, яка визнає свою помилку і покаже дітям свою повагу до них. Такий вчитель завжди буде мати дружні відносини зі своїми учнями.
Ще не менш важливе значення має характер відносин, що склались між учителем та окремими учнями; особистісні якості та нестандартна поведінка цих учнів є причиною постійних конфліктів з ними.
Кожна сім’я виховує дітей по-різному і у шкільному середовищі діти дуже часто передають ті моделі поведінки, які бачать вдома. Тут головне вчителю, а особливо класному керівнику, побачити і з’ясувати, що ж сталося і спробувати знайти діалог з дитиною та її батьками. Тоді буде набагато легше або вийти з конфліктної ситуації, або її просто уникнути. Про цю проблему можна писати вічно, але все залежить від того, як батьки налаштовують дитину до школи та вчителів. А вже вчителі намагаються працювати з такими «складними» дітьми і батьками.
І на останок хотілося б вказати на загальну атмосферу й організацію роботи в педагогічному колективі,
що є важливою засадою для ефективного навчання та виховання дітей у школі. Батьки ніколи не віддадуть свою дитину у навчальний заклад, де немає атмосфери для спокійного навчання та виховання дітей. Важливо, щоб батьки спершу виховували своїх дітей, але і школа несе повну відповідальність за психічне і фізичне здоров’я підростаючого покоління. Тому злагоджений і доброзичливий колектив має не абиякий вплив на дитину.
Всім зрозуміло, що вчитель старше і мудріше, і ставлення до нього має бути відповідне. Але і учень, який прийшов одержувати знання, вимагає до себе не менш поважного ставлення. Ви коли-небудь чули, щоб у школі до учнів зверталися на «Ви»? Я зрідка це чую, лише у старших класах або в університетах. А чому цього не відбувається?
Я вважаю, що відносини між учнями та вчителем повинні бути офіційними. Ніяких особистих проблем, взаємоповага, привітність, ввічливість, уважність один до одного. От і все, що потрібно від обох сторін, хоча для дітей початкової школи всі їхні вчителі є і мамами, і товаришами одночасно. І тому тут потрібно лише виявляти взаємоповагу один до одного, діти так цього потребують.
Ми повинні пам’ятати, що права і обов’язки є і у викладачів, і в учнів, що ніхто нікому не винен, що ми потребуємо один одного в рівній мірі, і що ми повинні навчитися бачити один в одному Особистість. Бо лише зі взаємної поваги виникають ті стосунки, від яких отримує задоволення і вчителі, і учні.
