Критичні вислови, бажання виправити те, що не так зроблено, порівняння – дуже часто звучать у нашому щоденному спілкуванні. Зазвичай, критикуючи, ми маємо добрий намір – вказати на недоліки і покращити якість виконання роботи та дуже часто у відповідь отримуємо образи і звинувачення. Чому так?
Спілкування це діалог, що залежить від слухача і від того, хто робить зауваження. Вміння приймати конструктивну критику – дуже важливе, а здатність адекватно сприймати будь-яку критику – це мистецтво.
Більшість людей вразливі на критичні зауваги, тому що сприймають це, як особисту образу. Наприклад, що це вказівка на їхню некомпетентність, виявлення їхніх помилок чи навіть бажання принизити. Часто це співпадає із заниженою самооцінкою, тоді людина може відчувати біль через ще один доказ її меншовартості. Занадто різка критика у дитячому віці, особливо з уст батьків, може сильно ранити і закласти фундамент для розвитку комплексів. Саме тому, яким чином і з якою метою ми критикуємо, є дуже важливим.
Яким чином критикувати?
Важливим носієм інформації у критиці є слова,
а слово, як писав Василь Сухомлинський, це “найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом…
Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію, одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…”, а також невербальне вираження (інтонація, жести, міміка, поза і т.д.)
Ось декілька порад, як навчитися робити зауваження, критикувати так, щоб не образити людину:
- Перш, ніж критикувати людину, спробуйте стати на її місце. Що б ви зробили в цій ситуації? Подумайте, а навіщо ви хочете покритикувати людину. Може це просто приховане бажання самоствердитися за її рахунок? І чи варто це робити?
- Робіть зауваження лише віч-на віч. У присутності інших людей, негативна реакція на критику лише підсилюється, оскільки людині здається, що це є привселюдним приниженням почуття її власної гідності.
- Якщо критикувати необхідно, тоді вислухайте пояснення, можливо, ви помиляєтесь. Дайте людині можливість розповісти її власне бачення даної ситуації. Проявіть емпатію – слухайте уважно, не перебиваючи і не осуджуючи.
- Перш ніж критикувати, похваліть щиро. Це дуже дієвий спосіб, котрий допомагає людині легше сприймати критику. У даній ситуації немає підстав нарікати на несправедливе, упереджене до себе ставлення. Вона бачить, що відзначається все – і хороше, і погане.
Наприклад: «Ти так добре зробив попереднє завдання, просто чудово! А ось у цьому завданні є кілька помилок».
- Уникайте прямої критики та робіть це по-дружньому. Тут є дуже важливим саме наша невербальна передача інформації, будьте з людиною на одній стороні рингу, а не у протилежних кутках.
- Критикуйте лише вчинки людини, а не саму людину. Великою помилкою є перехід з критики вчинків людини на особистість: «ледар», «дурень», «нездара», «безвідповідальний» і т.д. Кожна людина може погодитися, що вона помилилася, особливо, якщо всі факти наявні, та ніхто не погодиться з тим, що він погана людина. Якщо засуджувати особистість, то людина не сприйме вашої критики і віддалиться від вас, проте, якщо критикувати дії, то можна прийти до взаєморозуміння.
- Ніколи не звинувачуйте людину, спробуйте разом пошукати рішення. Покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати те чи інше завдання, здійснити певний вчинок. Підбадьорте та переконайте співбесідника в тому, що він зможе впоратися з дорученою справою і зробить все, як слід.
- Попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома.
Критикувати легше, ніж прийняти критику на свою адресу. Якщо нас покритикували ні за що, або занадто грубо вказали на недоліки, то ми, природньо, ображаємося і дратуємося.
А як варто правильно сприймати критику?
Даремним є дратуватися, злитися чи ображатися!
Уважно вислухайте критику на свою адресу. Спокійно оцініть те, що ви почули. Якщо вас критикують несправедливо, то зробіть «нульову оцінку».
( Це незворушність, спокій, кам’яний вираз обличчя, байдужість, повна відсутність емоцій. Зазвичай, за допомогою «нульової оцінки» будь-який супергерой у фільмах дає зрозуміти, що нічого особливого не сталося, для нього це нічого не значить і ніяк не зачіпає).
Якщо ви розумієте, що винні, то краще не виправдовуватися, а щиро визнати свою помилку.
Наприклад, можна говорити в таких ситуаціях: «Винен, винен, виправлюсь». Головне, не перейти у іншу крайність – до самоприниження, краще спрямувати реакцію на ситуацію у позитивний тон з ноткою жарту, якщо це відповідає ситуації, звісно.
А якщо в душі виникло відчуття образи? Якщо звинувачення несправедливе, а захистити ви себе не можете? Подумайте про таку річ: якщо людина, яка вас образила, зривається на інших, є велика імовірність, що у неї не вистачає внутрішнього спокою чи здоров’я, можливо її щось турбує чи болить. Вона образила вас, значить, у неї щось не в гармонії у житті, і ця людина страждає. Це допоможе трансформувати злість у співчуття та розуміння і уникнути загострення ситуації.
Можна ще уявити цю людину щасливою, як вона посміхається, дивиться на вас. Хіба тепер можна злитися на таку людину!
Відчуття образи пройде і стане легше не тільки вам, але і тій людині.
Критикуйте з любов’ю і з розумом, а приймайте критику з гідністю та легкістю.
