Я знайома з багатьма молодими (і вже не дуже молодими) людьми, які бояться жити. Бояться любити, одружуватися, бояться народжувати другу, третю, четверту дитину… Бо в країні скрутна ситуація, бо війна, бо маленька заробітна плата, бо високі ціни на продукти, бо дорога медицина, бо велика плата за комунальні послуги, бо…
Але нещодавно, я зустріла чудових, життєрадісних людей, які ризикнули попри все, щоб бути щасливими. Зустріч з цими людьми змінила багато в чому моє власне мислення.
Ці люди – подружжя калясочників Наталя та Андрій. Вони одружились рік тому.
Одружились, щоб бути разом, підтримувати одне одного в горі та радості, а також народити, виростити та виховати дітей. І хоч їхнє життя трохи схоже на життя ведмедів (жартую) , бо цілу зиму вони перебувають в приміщенні, тобто вдома, а весна, літо і осінь – це прекрасний час для подорожей (мають власний автомобіль), відпочинку та лікування в санаторіях, зустрічей з друзями.
Познайомилась також з людьми позбавленими зору. Це молоде подружжя, яке чекає на дитину. Дівчина вже на восьмому місяці вагітності. Вона працює репетитором англійської та німецької мови, закінчила також музичну школу – прекрасно співає. Її чоловік, Денис працює журналістом, пише чудові статті.
До чого я веду? Що хочу сказати?
Хочу сказати, що ми дуже звикли планувати своє життя, розкладати все по полицях, щоб у всьому був порядок. Ну, принаймні, я так стараюсь. Боїмося вийти за межі комфорту. Панічно боїмося ризикувати. А якщо приходить тяжка хвороба, то інколи ставимо на своєму особистому житті хрест. А скільки людей навіть позбавляють себе життя…
Любі, не втрачаймо надію на краще. Вчимось любити і любімо. Дозвольмо іншим любити нас. Будьмо оптимістами. Не біймося жити. Бо життя – це величезний і неймовірний дар. Бо жити – це прекрасно!
Світлана Гусаковська
