Кожен із нас у цьому житті є виконавцем багатьох ролей: син, правнук, чоловік, батько, брат, кум, співробітник, сусід, керівник, підлеглий, громадянин, професіонал… Або ж внучка, дружина, мама, подруга, сестра, сусідка, патріотка, парафіянка… Це не все, що ми робимо. Це не все, що є всередині нас. Але хто ж ми насправді?
Для кожної ролі потрібно вчитися, пристосовуватися, звикати. Як бути готовим до кожної іпостасі? Як у кожній сфері сягнути власної “планки”? Як бути і ніжною справедливою мамою, і видатним фахівцем, і секс-богинею для свого чоловіка, і психологом для своєї мами, і жилеткою для подруги, і Джеймі Олівером на кухні, і Достоєвським у блозі? Нехай ніхто не каже, що це різні речі і для всього свій час.
Кожен із нас одночасно все із власного списку діяльності і все ж – нічого з цього списку на 100%. Протягом дня ми жонглюємо нашими “образами”, часом змінюємо костюми і грим миттєво.
Хто ж я насправді? Відповідь є. Всередині кожного з нас живе та справжня цілісна людина, яка формує цінності, рухається відповідно до власних принципів, накопичує знання, мріє, втомлюється і насолоджується життям, приймає рішення повсякчас. І ця внутрішня людина хоче робити добре все, що робить, хоче бути уважною, чесною, успішною в усьому, за що береться, хоче бачити плід своїх рук і почуватися цінною, особливою. Вона вагається і молиться, шукає і прагне, творить, любить. Коли ця тиха важлива людина в нормі, в усіх сферах життя зберігається баланс. Бути в нормі – це бути спокійним і задоволеним попри нез’ясоване, незабуте, болюче. Більше за все, що ви бережете, бережіть ваше внутрішнє неповторне “я”.
Вероніка Ковнацька
