Мабуть, не існує на Землі таких батьків, які б жодного разу не зустрілись з дитячою неслухняністю, впертістю, вередуванням. Сльози, крики, істерики, нижній брейк на підлозі/асфальті, “не люблю тебе”, трагедії через те, що дверцята в іграшковому авто не відчиняються – так-так, і такими бувають кохані діти.
Що ж робити з цими “веселими” штуками, які добряче вдаряють по батьківських нервах?
Зрозуміти причину такої поведінки.
Часто за дитячими капризами ховаються незадоволені життєві потреби. Наприклад, дитя перевтомилось і хоче спати чи голодне. Або вимагає уваги, підтримки чи відчуває страх. Важливо знайти справжню причину.
Дозволити дитині виявляти негативні емоції.
Дуже часто багато батьків несвідомо припускається помилки, намагаючись заспокоїти дитину словами в стилі “ не плач, бо тьотя/дядя тебе забере/буде з тебе сміятись”, “не буду тебе більше таку любити”. Такі слова ще більше ранять, адже діти сприймають все, що кажуть їм дорослі за щиру правду.
А тому не применшуємо (навіть, якщо нам і здається, що то дурниця) не заперечуємо (“хлопці не плачуть”), не висміюємо почуттів дитини. Дозволяємо посумувати, поплакати через неможливість отримати бажане, адже негативні емоції мають здатність накопичуватися і потім виливаються в агресію до інших дітей, може також постраждати здоров’я (неспокійний сон, хвороби).
Навіть якщо щось заборонено запропонуйте дитині обійми, назвіть її емоції та свої: “Я розумію, що тобі сумно”, “ Мені прикро, що ти впав і тобі боляче, зараз стане легше”, “Мені шкода, та ми не можемо сьогодні купити тобі іграшку”.
“Це небезпечно для твого життя, а я люблю тебе і боюсь втратити”. Таким чином дитина вчиться розуміти свої емоції, виражати їх.
Як правильно сказати дитині “ні”?
Спокійно, впевнено та з любов’ю. Важливо встановити зоровий контакт, можна присісти на рівень очей дитини. Завжди пояснюйте чому забороняєте (“ тому що я так сказала” – не пояснення), тими словами, які відповідатимуть віку дитини. Якщо щось забороняєте то – твердо, впевнено, бо якщо сьогодні “ні”, а завтра забули і “так”, то для дитини це означатиме, що “можна завжди”. Не втомлюйтесь пояснювати ще раз і ще раз, діти поступово вчаться.
Як навчити дитину “хорошої” поведінки?
Хваліть дитину за її зусилля. Наприклад, “тобі було так важко, але ти так терпляче дочекався кінця черги”. Якщо ж карати, засуджувати “погану” поведінку, цим можемо розвинути невпевненість в дитини, страх, образити її. Якщо дитина припустилась помилки маємо підказувати як все виправити, щоб ситуація не повторювалась. Варто акцентувати увагу саме на вчинку, а не на дитині ( не “ти не хороший”, а “такий вчинок – не хороший”). “Як таке чудове дитя як ти, могло зробити таку дурницю”. Конструктивна критика допоможе дитині вдосконалюватись та рости впевненою і розвиватись.
Keep Calm і рахуйте до 10.
Якби це важко не було, намагайтесь зберігати спокій, коли дитя вередує. В решті-решт, робіть так, якби вам хотілось, щоб з вами так поводились. Можете порахувати до десяти в голос, якщо відчуваєте, що “закипаєте” і ось-ось зірветесь. Крик, агресія нічому хорошому не навчить ваших дітей, лише загострить ситуацію.
Якщо ж зірвались, не стримались – обійміть, попросіть пробачення.
Пам’ятайте, що дорослий тут ви, а не дитина.
Оксана Пюра
