Наші пращури вірили в магічну силу слова. Сучасні коучі також вчать грамотно формувати не тільки слова, але й думки, адже слова та дії починаються саме з них.
Усі гуру світу в різні часи намагалися донести один важливий посил: «живіть свідомо». Якщо проаналізуємо, нескладно помітити, що багато слів вимовляємо автоматично, не замислюючись. У відповідальному процесі виховання також. Часто ми повторюємо фрази, які завчили від своїх батьків та оточуючих. І вони не завжди мають позитивний вплив на майбутніх дорослих.
Батьки хочуть виростити свою дитину чесною та слухняною. А чи самі вони завжди чесні зі своїми дітьми? Коли погрожуємо тим, чого виконувати не збираємось, породжуємо недовіру до власних слів і тим самим даємо добро на брехню. Коли хочемо, аби дитина росла завжди слухняною, а самі не прислуховуємося до її бажань, вбиваємо в ній лідера. Коли завжди порівнюємо з іншими – підкріплюємо дух суперництва замість того, аби навчити рівнятися на свій ідеал і порівнювати себе із собою в минулому. Доречі, «ти найкращий» – теж порівняння. Якщо змушуємо в пісочниці ділитися всіма своїми іграшками, не вчимо захищати своє майно та коханих. Якщо хлопчик часто чутиме, що йому неможна плакати, що дівчатам завжди треба поступатися і подібне, він не вмітиме виражати свої емоції, накопичуватиме їх у собі. Це може призводити до нервових зривів, а то і раптом хлопчик може захотіти стати дівчиною.
Насилля починається не з побиття, а – зі слів. Батьки маніпулюють дітьми, граючи на почутті провини («у мами болітиме голова»), позбавляючи права відчувати любов просто так («за це я тебе не любитиму»), страху («дядько забере»). Такі маніпуляції позбавляють дітей права відмовити та схиляють виконати щось проти власної волі. У зрілості це може стати причиною невміння захищати свої інтереси, невміння казати «ні». Натомість сприятимуть вихованню зручної людини, яка намагатиметься догодити всім, окрім себе. Чи буде така людина щасливою?
Варто з повагою спілкуватися з найменшими. А замість того, аби на кожному шляху їх спіткали заборони, намагатися уникати провокуючих ситуацій, як от зробити квартиру безпечною для дитини до 3-х років. Нехай на 1 «ні» чи «не можна» буде 9 «так». Тоді і заборони менше ігноруватимуться малюком. Нехай вони стосуються ситуацій, пов’язаних з безпекою життя та цінностями, а інше нехай дитина робить за своїм бажанням.
Давайте вчитися бути свідомими того, що говоримо. Намагатися уникати частки «не», замінюючи її іншими словами. Давайте казати дітям більше теплих слів. «Як ви яхту назвете, так вона і попливе», тому може не варто називати сина неслухняним, а замінити заборону на: «стривай, давай краще зробимо інакше…»? Частку «не» людський мозок не сприймає, натомість позитивно забарвлені спонукання – так. Варто взяти це на озброєння.
Без кордонів і покарань виховання неможливе, але виховання не може складатися лише з них. Важко в одній статті розкрити таку важливу та об’ємну тему, тому нехай прочитаний текст спонукає до пошуку цінних знань.
Катерина Чайка
