Євангеліє дня. Роздуми в родині.
Мк 6, 7-13 Того часу Ісус, покликавши Дванадцятьох, почав розсилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами. І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу – тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини. І Він говорив їм: «Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти. І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг – як свідчення проти них». І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
В цьому коментарі хочу говорити лише про синів, бо був сином, мав братів і тепер також маю сина. Для роздумів про дівчат не вистачає емпіричного досвіду 🙂 .
Ісус любив своїх учнів, як дітей, виховав їх, навчив. Він був готовий життя Своє за них віддати, і врешті решт віддав. Більшої любові не можна уявити!
Але тепер Він розсилає їх від Себе, при цьому забороняє брати в дорогу “ хліба, торби, мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини”. Більше того, Він передбачає, що Його духовних синів не приймуть і виженуть із домів.
Спочатку хотілося сказати, що Ісус любив своїх учнів, як рідна мати, бо тільки вона здатна на такий ступень самопожертви заради своїх дітей. Але з огляду на подальший опис важко собі уявити мати, яка може відпустити дитину від себе, а якщо відпустить, то наготує цілу торбу наїдків, а ще дасть грошей та одежі на будь-яку погоду. І, звичайно, буде гнати від себе думку, що її дитинку хтось не прийме.
Цілком слушно заперечити, що бородаті апостоли, далеко не діти, і це порівняння не витримує критики. Але чи відомі Вам приклади, коли турботлива мама, телефонуючи одруженому сину, з занепокоєнням запитує, що він їв? В її голосі звучить невпевненість, що невістка, синова дружина, так смачно не приготує, не потурбується про гастрономічні уподобання її хлопчика, даремно, що він, як і апостоли, бородатий здоровань.
А вже не говорю про крайні випадки, коли хлопець не може одружитися, стати самостійним, виїхати з дому, бо, як співається в народній пісні, “мама не пускає”. Це дуже сумно, тому мушу вдаватися в жарти.
У відомій картині Рембрандта “Повернення блудного сина” можна помітити асиметрію рук батька. Одна рука – жіноча, інша – чоловіча. Батько символізує Бога, а Бог має і материнську, і батьківську любов до нас.
Тому цілком природно мати не відпускає свою дитину, вона до останнього буде намагатися утримати хлопця біля себе, але поруч має виявитися тверда батьківська рука, яка “відішле” нащадка, попередивши його, що хлопця чекатимуть “будинки”, де того не приймуть, виженуть, і це нормально. Буде чудово, якщо батько потурбується, щоби не було “мідяків в поясі, хліба, торби, двох одежин”.
Батько має готувати сина до моменту виходу, щоби той адекватно сприйняв батьківську жорсткість: “Ти вже достатньо сильний, щоби здобути все самотужки, ти достатньо сильний, щоби перетравити несприйняття інших”.
Саме це має почути син: “Батько мені довіряє, я справлюся”. В цей момент хлопець отримує силу, як апостоли, здатний піти і творити свою історію.
