Євангеліє дня. Роздуми в родині
Мк 1, 29-39 Того часу Ісус, залишивши синагогу, з Яковом та Йоаном прийшов до дому Симона й Андрія. А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї. Він підійшов і, взявши за руку, підвів її – і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм. А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. Тож Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не давав говорити, бо знали Його. А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився. І поспішили за Ним Симон і ті, хто з ним, і знайшли Його та й кажуть Йому: «Всі Тебе шукають!» А Він відповів їм: «Ходімо в інші місця, до сусідніх сіл, щоб і там проповідувати, адже на те Я і прийшов». І Він пішов, проповідуючи в їхніх синагогах по всій Галілеї та виганяючи бісів.
Сьогоднішнє Євангеліє не потребує особливих просімейних підводок для подальших інтерпретацій чи надінтерпретацій, як зауважать критики, тому що мова іде про сім’ю, мова іде про тещу.
- Шлях від синагоги до дому приносить Христа, який має міць зцілювати і розплутувати сімейні вузли. Синагога це є симол храму Божого, але напряму є місцем, де читалося Боже Слово. Христос іде з Йоаном та Яковом. “Де двоє або троє зберуться в Моє ім’я там буду і Я”, – говорить Христос в іншому фрагменті Євангелія. Отож, Христос і двоє Його учнів являють собою Церкву.
Підсумуємо обов’язкові мінімальні умови для зцілення: коли ми з храму в родину приносимо Христа і Боже Слово в єдністю із спільнотою Церкви, чудо стає ближчим.
- В центрі дому Петра була теща. Ані Петро, ані навіть його дружина, ні – теща. Загалом ми нічого не знаємо про дружину Петра. Чому ніде в Євангеліях, Посланнях – жодного слова про дружину, але – про тещу. З цього можемо висновувати, що це була деформована сім’я. В Україні сім’ї 100% гармонійні, тому не будемо розтягувати і підемо далі.
- Не вона сказала про свою потребу, ані Петро – про свою турботу з тещею, ні – “сказали”. Хтось. Іноді ми готові молитися за цілий світ, але не знаємо своїх потреб або настільки в них застрягли, що не віримо, що Господь може це змінити, або молимося для “годиться” без віри, або намагаємося не копирсатися в проблемах, які тривають роками.
Багато сімей мають свою “тещю”, але вже настільки змирилися, що практикують поразку, як стиль життя.
- “Підвів її” – візьмемо усю палітру сенсів.
- Для Ісуса немає нічого неможливого, наше щире прохання викликає в Ньому щиру і невідкладну дію;
- Її проблема полягала в тому, що вона лежала. Псалміст говорить про деградацію людини у гріху: “за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає”. Теща не ходила, не ступила і навіть не сиділа – вона лежала. Ми потребуємо піднятися від своїх гріхів;
- Лежати – це вигідне прикриття, опосередковане вимагання любові, лінь духу. Ісус своїм дотиком розбив мішуру, і теща почала служити;
- “Підвів” можемо це сприйняти, як відкриття проблеми, не замовчування її, виведення на світло. Наші проблеми, які знаходяться в стані агонізуючого лежання, доведені до цього стану тим, що ми постійно замовчуємо, придушуємо це в собі, нагнітаємо їх недоговорюванням, тому вони “лягли”. Ми потребуємо витягти все з глибини – “підвести” ці проблеми, цю тещу.
- Якщо розглянути цю історію у світлі родини, то чоловік і жінка у своїх конфліктах говорять одне одному жахливі речі, принижують, ранять своїх подругів – втоптують. Вони потребують, щоби Христос підняв їх з землі чи навіть витягнув з ями. “Підвести” також означає повернути гідність людині;
- Природною реакцією на дотик Ісуса і Його зцілення було бажання служити. Поранені родини гальмують, а то і знищують свій великий потенціал до служіння. А також неготовність до служіння іде у парі з неготовністю прийняти зцілення. Тому може бути рівно справдливим твердження, що родини не служать, бо не зцілені, але також родини не отримують зцілення через неготовність служити.
- Біля зціленої родини юрмиться великий натовп потребуючих, бо зцілення родини вивільняє велику “порцію” Божої слави, свідчить про велич Бога.
