Євангеліє дня. Роздуми в родині
Мк 7, 1-13 Того часу зібралися до Ісуса фарисеї та дехто з книжників, які прийшли з Єрусалима. І помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками. Адже фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, дотримуючись передань старших. І, повернувшись з торгу, поки не помиються, не їдять. Є і багато чого іншого, що вони прийняли, щоби дотримуватися: миття чашок, глечиків, мідного посуду, лежаків. І запитують Його фарисеї та книжники: «Чому Твої учні не дотримуються передань старших і немитими руками їдять хліб?» А Він відповів їм: «Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: “Цей народ устами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. Та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей”. Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтеся людських передань». І Він говорив їм: «Ви вміло відкидаєте Божу заповідь, аби лише зберегти передання ваші. Адже Мойсей сказав: “Шануй свого батька і свою матір”; і ще: “Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре”. Ви ж кажете: “Якщо хто скаже батькові або матері: корван, тобто дар Богові є те, що ви мали б одержати від мене”, то після цього вже дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, – усуваєте Боже Слово оцим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей!»
Божественні речі в цьому Євангелії залишимо для інших коментарів, в цьому роздумі спробуємо подивитися на конфлікт саме з точки зору нашої (моєї) сім’ї.
Скажіть, а чого вони дійсно не помили рук? Не тільки фарисеї займалися цією “побожною” справою, але і всі юдеї, і навіть більшість апостолів, бо написано, що “деякі” з учнів не виконали ритуал і їли хліб немитими руками. Виходить, що більшість апостолів їла все ж таки з помитими руками? Якщо це так, тоді чому Ісус так негативно відреагував? Чому Він так жорстко випалює: “Лицеміри”?
Наші сімейні конфлікти можуть проходити по тому самому сценарію: наче невинне питання викликає безпідставний вибух гніву іншої сторони.
Якщо ми – сторонній спостерігач не обтяжений християнським бекграундом, то Ісус виглядатиме нервовим і агресивним, а фарисеї – невинними у своєму питанні.
Але наші конфлікти мають глибшу суть, так само, як і конфлікт Христа з фарисеями. Учитель, хоч виглядав нервовим, виступав за суть, а фарисеї – за форму. Ісус відкривав інший пласт розуміння, виступав за людину, давав право людині залишитися собою, захищав її, а фарисеї втратили головний сенс – любити, засуджували та обмежували.
Часто ми живемо, твердо тримаючись за свої “7 принципів” та “10 правил”. Будуємо їх, як Вавилонську вежу, до повного нерозуміння одне одного, до повної втрати сенсу – любити.
Може комусь саме час вийти зі своєї одвічної “правоти”, зі своєї “цільнометалевої” оболонки, яка нас обмежує, а інших – вбиває?
