Євангеліє дня. Роздуми в родині.
Мк 7, 31-37 Того часу, залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галілейського моря, на територію Десятимістя. І привели до Нього глухого й німого, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!» тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все робить: глухим дає слух, а німим – мову».
Ісус вже був біля Галилейського моря і зцілював там багатьох. Чому цього сліпого та глухого не привели до Ісуса, тоді, коли Він там був? Можливо в час першого Ісусового “візиту” не повірили, що цей дивний проповідник може чимось допомогти їхній сім’ї, але коли побачили, як багато зцілених, то пожалкували, що не привели і свого хворого.
А в цей час Ісус вже наближався, ЗНОВУ наближався до їхньої місцевості.
Так відбувається і з нами, і нашими сім’ями, на певному етапі ми можемо відкинути Христа, але добра новина в тому, що Він повернеться ще раз і ще раз.
Головне прийти до Нього.
Сліпого та німого “підводять” до Ісуса, тобто ця особа постає, як об’єкт чиєїсь волі. Про хворого не написано, що він був маленьким дитям чи не сповна розуму, чи не міг ходити, чи не бачив, а значить не міг знайти шлях до Христа. Ні!
Німого підводять і просять Ісуса, щоби Він доторкнувся до Нього і зцілив. Напевно, ці люди чули від інших, що ті, хто доторкався навіть до краю Ісусового одягу зцілялись, тепер вони просили повторити цей ритуал, ніби в самій процедурі ховалася незбагненна сила. Ці люди намагаються навіть Ісусові нав’язати свою волю, своє бачення зцілення.
Ісус не робить так, як Йому вказують турботливі, напевно, родичі глухої та німої особи.
Він відводить людину вбік, подалі від натовпу, в тому числі і від рідні.
А потім іще підсилює ефект ізоляції – затуляє глухому вуха. Так, той був глухий, і все одно не чув, але цей жест – затулити вуха – дуже виразний.
Ісус та людина має залишитися край дороги, сам на сам, без впливу і тим паче тиску сім’ї. Саме з цього починається зцілення від німоти та глухоти.
Німота – людина не може говорити. Глухота – людина не чує.
В сім’ях, де панують сварки, підвищений тон, “Я сказав” батьками використовується, як мантра, там виросте німий та глухий.
Дитина, яка вийшла з такої сім’ї буде нездатна висловити свої потреби чи проблеми, тому що їй затуляли рота: “Мовчи. Слухай!” Буде німою.
Серед пануючої неповаги одне до одного в такій сім’ї дефіцитом також є слухання. Там всі глухі, і розмовляють лише самі з собою.
Отож, близькі люди “підвели” хворого до Христа. Це – насилля, бо той був не суб’єктом,а об’єктом чужої волі? Але те, що дитина виросла глухою та німою, є наслідком іще більшого насилля. Її не слухали, не давали висловитися, не чули також одне одного.
Тоді, виходить, що в цій родині всі були німими та глухими? І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все робить: глухим дає слух, а німим – мову». Цими словами завершується фрагмент Євангелія. Був зцілений один, але говориться про чудо для багатьох.
В наших сім’ях може бути проблема в тому, що ми не вміємо говорити і не вміємо слухати, але коли зцілюється один, починає говорити і слухати, тоді зцілюється вся сім’я.
Почну з себе. Де Ти, Ісусе?
