Євангеліє дня. Роздуми в родині
Мк 8, 14-21 Того часу учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Ісус застерігав їх, кажучи: «Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової!» А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Взнавши це, Він каже їм: «Чому перемовляєтесь, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали?» Кажуть Йому: «Дванадцять». «А як сім – на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали?» І вони кажуть: «Сім». Тоді Він каже їм: «Ви ще не розумієте?»
Треба зрозуміти контекст подій. Спочатку Ісус проповідує в пустелі і після трьох днів проповіді розмножує хліби, іде далі в землі, де Його не приймають фарисеї, вимагаючи дати знамення. Ісус виходить з їхніх земель, сідає в човен, і тепер лиш починається дія цього Євангелія.
З контексту зрозуміло, що події слідують одна за одною.
Ісусова фраза про закваску фарисеїв говорить про малу віру останніх, одночасно опосередковано згадуючи нещодавню історію з розмноженням хлібів.
Ісус говорить символами, які мали бути зрозумілими для апостолів. Вони разом переживали цей досвід – і розмноження, і відкинення.
Ісус говорив про духовне, а учні боялися, що їм не вистачить хліба – вони залишаться голодними, Він очікував, що учні все зрозуміють на півслові, а учні сприймали на зовсім іншому рівні.
Між ними відбувалося паралельне спілкування.
Люди можуть знаходитися поруч, але зовсім не перетинатися, тим паче не сплітатися у щось єдине.
Як цей стан характеризує Христос?
Скам’яніле серце, очі і вуха, які не чують та не бачать.
Ісус реагує емоційно, надто емоційно. Він обурюється, Йому гірко.
Напевно, і Ви відчували прикрість від нерозуміння Вас іншою стороною.
Але яка була Ваша реакція на нерозуміння чоловіка/дружини? Теж обурення? На початку шляху – так, напевно, коли в своїх ідеалах сім’ї Ви тримали образ абсолютного взаєморозуміння, цей ідеал розбивався на друзки, і Ви обурювалися.
А потім?
Гадаю, є сім’ї, які практикують “паралельність”, як спосіб комунікації, мають тенденцію до того, що їхні розмови стають все більш і більш приземленими, простими, односкладними. Такими, щоби нерозуміння було просто неможливим. Вони до цього звикають.
А що робить Ісус? Повторимо – обурюється. Тому, коли Ви в своїх спробах навести мости з чоловіком/дружиною стикаєтесь з нерозумінням і обурюєтеся – це хороший знак. В цій реакції є надія та життєва сила щось змінити. Набагато гірше, коли в сім’ях починається мовчання. Радійте, що Ви іще здатні обурюватися у відповідь на нерозуміння.
Але Ісус не лише обурюється, а безкінечно пояснює своїм учням, розжовує їм незрозумілі притчі, а потім дає Святого Духа, який вияснює все, не залишає жодної темної плями нерозуміння.
Вірю, що і в наших сім’ях Святий Дух може все змінити. Але спочатку – обурюйтеся, пояснюйте та кличте Бога в свою розмову.
