Євангеліє дня. #роздумивродині
Мт 25, 31-46 Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч. Тоді Цар скаже тим, які праворуч: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене”. Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: “Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?” Цар у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”. Тоді скаже й тим, які ліворуч: “Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам. Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене”. Тоді озвуться і ті, кажучи: “Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?”. Тоді у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені”. І підуть ті на вічне покарання, а праведники – на життя вічне».
Чому для прикладу зла, уготованого до пекла біблійний автор називає саме козлів? Якби розділення відбулося по лінії, наприклад, вівці-вовки, де є чітке добро і чітке зло, тоді можна було зрозуміти, чому гіпотетичним вовкам уготований вогонь.
Але з іншої сторони неможливо уявити розділення стада, де є вовки і вівці, бо перші просто з’їли би останніх. Нічого було би розділяти.
На Сході є нормальним випасати овець і кіз разом.
Може тоді біблійний автор натякає, що добро і зло співіснують в людському “стаді” так само мирно, як козли і вівці в стаді реальному?
А якщо уявити, що змішане стадо, яке потребує розділення, це хаос думок, прагнень, очікувань, рішень та вчинків моєї особистості. Тоді я, моя душа є змішаним стадом, де вівці мирно пасуться разом з козлами, добро є поруч зі злом. Все перемішано. Здається, схоже на правду?
Іноді мекання і бекання козлів і овець моєї “змішаної” особистості перетворюється на суцільний гамір, в якому складно оцінити “біологічний вид парнокопитних” і врешті долю – вогонь чи Царство для моєї душі. Людське ж стадо нерівними голосами “все відносно” і “ніщо не може бути поганим, що є приємним для тебе” виводить життєве кредо суспільства постправди.
І ніби “все пропало” в цьому навіженому гаморі, але банально – зір, духовний зір, і ти вже бачиш і розділяєш вівцю та козла.
А сліпим, тим, хто виколов собі духовні очі, залишається одне – час.
Він закінчується на порозі вічності, де не помиляються в справах скотарства.
