Аборт – це ядерна бомба у лоні суспільства.
Що є найбільшою загрозою миру на Землі? Після подій на Сході чимало українців скажуть, що це безперечно Путін. На думку сирійських християн, це Ісламська Держава. Можливо серед варіантів будуть міжнародний тероризм, Північна Корея чи атомна зброя. Але це ніщо у порівнянні з абортом. Адже як зазначила
св. Мати Тереза з Калькутти, якщо рідна мати може вбити свою рідну дитину, то що заважає мені чи тобі вбити один одного.
Для багатьох це може видатися абсурдом, адже штучне переривання вагітності вважається законним правом кожної жінки і не загрожує національній безпеці. Але якщо закон дозволяє вбивати матері дитину у своєму лоні, то який він має моральний авторитет забороняти це у інших випадках? Тому не варто дивуватися, що так легко розпочинаються війни і здійснюються теракти, де гинуть тисячі невинних людей, бо у разі, коли життя не бережеться на першому етапі його існування, воно втрачає недоторканість та святість і в наступних періодах.
Як доводять наукові дослідження, ембріон – це вже не частина тіла жінки, а самостійна людська істота з власним ДНК, яка виникає в момент запліднення. Тобто є вже повноцінним мешканцем нашої держави, хоча без юридичних прав. А отже, право на життя, закріплене у Конституції України, поширюється і на нього.
Події на Сході України довели, що кожне життя, незалежно від віку, походження чи статусу є безцінне і повинно оберігатися. То чому наше суспільство і законодавство дозволяє легальне вбивство мільйонів ненароджених дітей, які ще нічого не зробили, відбираючи їм фундаментальне право – жити. Адже на крові не можна збудувати благополуччя, а народ, що дозволяє аборти не має майбутнього. Порізані і скривавлені рештки його майбутнього лежать у сміттєвому баку. Тому не варто дивуватися, а тим більше звинувачувати Господа Бога, що нашу країну спіткало стільки горя протягом останнього часу, стільки хлопців у розквіті сил полягало на полях Донбасу. Не варто очікувати швидкого миру, поки тут на мирній території ведеться негласна війна проти життя, яка за двадцять років вже забрала 40 мільйонів невинних людських осіб.
Ми засуджуємо терористів, які без попередження обстрілюють позиції українських захисників. Проте солдати можуть дати хоча і не адекватний, але все ж вогонь у відповідь. Немовлята у материнському лоні не здатні і на це. Вони не в змозі навіть закричати. То хіба Бог буде вислуховувати народ, який дозволяє, щоб мільйони невинних дітей вбивали у сучасних концлагерях, які називаються абортивні клініки.
Хоча аборт це не релігійна, а наукова проблема, чомусь гідність і життя людини, зазвичай, захищає лише Церква. Адже у кожному немовлятові вона розпізнає Ісуса Христа, беззахисного, переслідуваного сучасним політичними Іродами та бичованого і розіп’ятого «медичними солдатами смерті», які мали б бути на стражі життя. За цю відвагу саме церковному вченню перепадає нині найбільше критики від прихильників права жінки на вбивство своєї дитини. Як писав св. Йоан Павло ІІ: «Католицькій Церкві закидають, що вона, вперто обстоюючи свою доктрину про моральну негідність контрацепції, сприяє поширенню абортів. Така аргументація насправді виявляється необґрунтованою. Можливо, багато хто і вдається до контрацепції, аби пізніше не наражатися на спокусу аборту. Одначе антивартості, властиві “контрацептивній ментальності” (яка є чимось цілком одмінним від відповідального батьківства і материнства, що переживаються в шануванні повної правди подружнього акту), роблять саме цю спокусу ще сильнішою, коли доходить до зачаття “небажаного” життя. Власне, проаборційна культура набула найбільшого поширення саме в тих прошарках, де заперечують учення Церкви про контрацепцію. Безсумнівно, контрацепція і переривання вагітності з погляду моралі є двома принципово різними видами зла: один суперечить повній правді статевого акту як правильного вияву любові між чоловіком і жінкою, інший знищує життя людської істоти; перший суперечить цноті подружньої чистоти, другий є суперечним із цнотою справедливості і безпосередньо ламає Божу заповідь “не вбивай”. Попри різну природу й моральну вагу, дуже часто ці два види зла виявляються в тісному зв’язку, наче плоди однієї рослини. В дуже багатьох випадках коріння цих учинків міститься в гедоністичному й безвідповідальному ставленні до статевого життя і спирається на егоїстичну свободу, яка бачить у продовженні роду перешкоди для повного розвитку особистості людини.
Отже, життя, що може початися від співжиття чоловіка і жінки, стає ворогом, якого потрібно безумовно уникати, а переривання вагітності – це єдина можливість в разі неуспіху контрацепції» (Evangelium Vitae 13).
Там де життя іншої людини не сприймається як дар, воно перетворюється на маріонетку у руках сильнішого, який може робити все, що йому прийде на розум. І тут мова не лише про дітей в утробі, але й про похилих та хворих людей, які наражаються на евтанізію, навіть і без їхньої згоди і відома. Чи мешканців Третього Світу, які стають об’єктом медичних експериментів та стерилізації. Там де не бачать у ближньому особи, він стає частиною сірої маси, яку можна використати або ставитися до неї як до сміття.
Нині знаходяться чимало, які вважають, що вбивство людини задля життя іншої є допустимим методом. Ця концепція життєвого простору одних за рахунок інших не загинула з поразкою нацизму. Наприклад прибічники штучного переривання вагітності переконані, що заборона абортів призведе до збільшення кількості нелегальних абортів, наражаючи на щораз більші ризики життя та здоров’я самих жінок. Але не враховується, що після переривання вагітності ймовірність суїцидів серед жінок у 3,5 рази вища, ніж після народження дитини. Наприклад, у США кожне друге самогубство серед жінок відбувається через аборт, перший привід – це алкоголь1.
Тим більш ніхто під приводом захисту інтересів кілерів не легалізує наймане вбивство.
Не подумайте, що я засуджую матерів, що пішли на аборт. Для багатьох це не було легке і добровільне рішення, адже напевно чимало обставин, у тому числі злидні, нерозуміння родини, зґвалтування і примус чоловіка, штовхали їх на цей крок. Тому я особисто проти ініціатив криміналізації аборту, як ненавмисного вбивства, адже жінка також є жертвою. Хоч часто цього не усвідомлює. Аборт ніколи безслідно не минає, а його наслідками є психологічні і біологічні хвороби (ерозія шийки матки, ендоцервецит, рак грудей, пост абортивний синдором, безпліддя), які будуть переслідувати все життя. Саме тому аборт ніколи не є виходом, а радше створює проблему.
У момент зачаття жінка на підсвідомому рівні знає, що вже стала матір’ю.
І коли дитину вбивають, то почуття провини і депресії буде як тінь супроводжувати її до кінця життя. Згідно з дослідженнями, проведеними американським університетом Міннесоти у 1985 році 100 % опитаних жінок після здійснення аборту, відчувало сум і втрати, а 92 % – провини, 85 % мали негативні емоції, пов’язані з абортом. 81 % жінок відчувало себе скривдженими, 73 % мали дискомфорт у присутності дітей і немовлят і стільки ж відсотків не могли розмовляти про причини аборту та мали депресію; 69 % відчували небажання до подальшого сексуального життя, 65 % відчували тенденції до самогубства, а 31 % спробували його здійснити. У 23 % це була дуже важка форма депресії2. Тим більш психологічні хвороби у 80 % випадків важко піддаються лікувальній терапії3.
Часто жінки йдуть на цей крок, щоб врятувати своє подружжя і відносини з чоловіком. Але як доводять західні психологи, більшість таких стосунків після аборту приречені на крах4. Близько 90 % пар, які були неодружені, розходилися5i.
У випадку шлюбів, частка розлучень становить 25 %6. Але, навіть, якщо й вдалося зберегти зв’язок, наслідки штучного переривання вагітності дають свій слід, зокрема через сексуальну дисфункцію. Пара втрачає задоволення від сексуального контакту та відчуває під час нього біль. Або, навпаки, впадає у іншу крайність –с ексуальну розбещеність7.
Аборт має подібну дію, як радіація після аварії на ЧАЕС.
Він продовжує нищити все оточення, хоча і його негативного впливу не видно для людського ока. Це стосується не тільки жінки, але і батька, який хотів мати дитину і можливо, нічого не знав про аборт. Він пізніше відчуває, печаль, втрату здатності радіти життю. Результати американських досліджень свідчать, що страждають також брати і сестри ненародженої дитини8. Переривання вагітності негативно впливає і на медичний персонал, який бере участь у його виконанні. У днях його проведення лікарі відчувають низку симптомів: погіршення настрою, втрата смаку, неспокої чи нервовість. Щоб позбутися цих відчуттів, лікарі нерідко вдаються до алкоголю чи паління. Після вбивства ненародженої дитини у медичного працівника, з’являється негативне ставлення до жінок загалом та до його пацієнтки зокрема зокрема. Втрачається до них пошана та їх розглядають лише як джерело доходів або навпаки – проблем. У 1985 р в США було опитано 90 працівників абортивних клінік за 25 різними параметрами і 95 % з них оцінило негативний вплив аборту на їхнє життя9.
Та найважче напевно – це роздвоєння особистості акушерки та гінеколога, коли в однієї матері вони рятують дитину, а у іншої вбивають. Багато психотерапевтів вважають, що у медичного персоналу проявляються подібні симптоми, які характерні для постабортивного синдрому у жінок, адже медики не лише є свідками вбивства, але й беруть у ньому безпосередню участь. Вони бачать на свої очі, що плід – це не частина жіночого тіла, а окремий людський організм. А отже, чим на пізнішому періоді здійснюється аборт, тим більш негативні наслідки будуть для самих лікарів10. Варто зазначити, що дані симптоми незалежні від релігійних чи інших світоглядних позицій медперсоналу.
Противники законодавчої заборони абортів наголошують, що тоді кількість «врятованих від аборту», але небажаних та покинутих дітей, неминуче зросте у сотні разів, а це породить насилля у родинах стосовно останніх. Але захист ненароджених і боротьба за гідне і забезпечене життя не суперечать один одному, а навпаки доповнюють.
«Адже захист ненародженого життя тісно пов’язано з захистом будь-якого права. Життя є ціллю саме у собі, але ніколи не засобом для розв’язання інших труднощів. Якщо зруйнуємо це переконання, то не знайдемо солідних і тривалих фундаментів для захисту прав людини. Тоді вони будуть завжди залежати від користі тих, які виконують владу» (Папа Франциск, «Радість Євангелія», 213.).
Саме з права на життя випливають всі інші його атрибути як соціальний, економічний і юридичний захист. Можна чимало говорити, що діти будуть страждати у цьому несправедливому світі повному болю і злиднів. Але як не дивно, прихильники абортів не мріють про власні суїциди, а радіють своїм життям. Проте радо забирають це право у інших. Як казав американський президент Рейган, що всі без винятку прибічникам абортів колись дали змогу народитися.
Досить цікаво виглядає як ліві політичні сили турбуються про мігрантів, які прибувають у Європу, у той же час закривають двері життя для ненароджених дітей, які стукають у цей світ. А їм не потрібно здобувати громадянство, вони його отримують спадково. Але це цілком природна поведінка груп комуністичного нахилу, коли одним дозволяють жити, а у інших життя забирають.
Адже аборт був вперше легалізований на державному рівні саме у Радянському Союзі – у 1920 р. Після цього це зробила Гітлерівська Німеччина у 1933 р.,але тільки для дітей з вадами розвитку та єврейського і циганського походження. Тому недостатньо скинути постаменти Сталіна і Леніна і перейменувати вулиці наших міст, потрібно попрощатися зі спадщиною комуністичного режиму. Варто покінчити з легалізованим вбивством і законодавчо заборонити аборти.
Йоан Павло писав: «Народ, який вбиває своїх дітей немає на надії майбутнє».
Адже свій шанс на краще і благополучніше життя він вбиває у материнському лоні. І це, на жаль, до таких націй, які шанують традиції предків, але не бережуть життя нащадків, відносять і наш український народ.
1 Шмак І. Последствия аборта для пары [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.realove.ru/main/nezhelatelnaya_beremennost/posledstviya_aborta_dlya_pary.htm
2 Speckhard А. The Psycho-Social Aspects of Stress Following Abortion, / А. Speckhard. – Ph. D. Thesis, University of Minnesota. – May 1985.
3Полякова Е. Я Клинико-психологические аспекты постабортного синдрома/ Е. Полякова // Вестник НГУ. – М., 2009. – Том 3. – выпуск 1. — С. 130.
4Psychika kobiety po aborcji// «Służba Zdrowia». – Warszawa, 2000. – № 5 (12). – S. 25.
5 Шмак І. Последствия аборта для пары [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.realove.ru/main/nezhelatelnaya_beremennost/posledstviya_aborta_dlya_pary.htm
6 Shostak Arthur , Gary McLouth Men and Abortion, Lessons, Losses and Love //Arthur Shostak and Gary McLouth. – 1984
7 Последствия аборта постабортный синдром[Електронний ресурс]. – Режим доступу:// http://2-in-1.org/blog/roditeli-i-deti/item/47-posledstviya-aborta.html
8Постабортный синдром — Что это [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://csaladelet.com.ua/ua/index.php/home/17-2013-09-12-08-50-03.
9Roe, М. Abortion Work: A Study of the Relationship between Private Troubles and Public Issues// Kathleen Marie Roe, phD, Thesis, Univ., of California Berkeley. – 1985
10 Kornas-Biela D. Psychospołeczne konsekwencje aborcji dla personelu medycznego/ Kornas-Biela D. // «Służba Zdrowia». – Warszawa, 1999. – № 4 (99). – S. – S.18–19.
