В будь-якій сфері життя людина займає якесь положення чи місце, якому відповідає певна роль. Для доброго і правильного її виконання варто звертати погляд і брати приклад з тих осіб, які були успішними в даній сфері або є авторитетами в тому питанні. Вибір певної моделі поведінки має бути вмотивованим, аргументи переконливими і, бажано, щоб плоди успіху були явні та відчутні.
Пропонуємо подивитись на роль чоловіка в сучасній сім’ї в світлі найвищого з можливих авторитетів – Божого Слова. Святе Письмо Нового Завіту говорить про християнський шлюб як про віддзеркалення відносин Христа і його Церкви: « Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе»(Еф.5:25). Ісус Христос є найкращим зі всіх людей, які коли-небудь існували чи існуватимуть на землі, одночасно і Богом, тому саме він є єдиним, на кого варто мати завжди звернений погляд і кого вибрати для наслідування.
В чому звичайний чоловік мав би наслідувати Христа конкретно щодо відношення до жінки і дітей (Церкви – Божого народу)? Звернемось до Старого Завіту і подивимось на життя вибраного народу – євреїв. Вся їхня історія пронизана темою очікування приходу Месії, весь період від гріхопадіння до Вавилонського вигнання Бог готував свій народ до приходу Христа. Слово “Христос” означає “месія” або “помазаник”. Ісус досконало довершив ті місії, на які до нього були помазувані люди. В той час Святий Дух був привілеєм вибраних осіб, але після Христової Смерті та Воскресінням він може зійти на кожного, «хто увірує і охриститься». Тому кожен християнин покликаний стати помазаником і вершити діла Ісуса, це стосується і життя в подружжі.
Святе Письмо називає Ісуса Царем царів, досконалим Архієреєм і Пророком. Ці функції до Христа виконували мужчини (хоч і жінки були пророчицями), тому саме до чоловіків звернений заклик апостола Павла про наслідування Христа в шлюбі :
1. Яка місія покладалась на царя часів Старого Завіту і ким він був для свого народу? Від часу виходу Ізраїля з Єгипту і до пророка Самуїла Бог був для обраного народу всім: тим, хто дбав за них, давав поживу, оберігав від ворогів і воював за народ, радив, як правильно поступати, мудро керував, дав Закон і усне передання. Він був їх провідником, головою над всіма. Але коли в обітованій землі люди побачили, що над іншими народами поставлені царі, то випросили собі в Бога царя. Він був Божим помазаником, тим, хто представляв весь народ перед Господом. Але одночасно він був покликаний наслідувати ту ж місію, що і Бог – бо він представляв і Його перед народом. Тому і кожен чоловік покликаний вершити царське покликання. Він є тим, хто перед Богом відповідає за сім’ю і за її добробут ( це стосується як матеріального забезпечення, так і задоволення емоційних і духовних потреб). Чоловік приймає всі важливі рішення, мудро керує і управляє, виконує функції судді, але разом з тим роздає нагороди і заслужено хвалить домашніх. На чоловіка покладений обов’язок охорони дому від ворожих нападів і незаконних втручань (на фізичну територію, на територію духовних інтересів чи емоційних переживань). І як народ і цар взаємно віддзеркалюють одне одного, так чоловік і його дім (а найбільше дружина) відображають те, як хто в подружжі вершить своє служіння.
2.Священик перед Богом представляє свій народ. Він володів авторитетом в молитві за їх потреби, приносив жертви за їх гріхи, жертви хвали і прослави. Катехизм Католицької Церкви називає родину “домашньою Церквою” , і кожен чоловік – “єпископ” для своєї родини. Він відповідає за всі відправи, які відбуваються в його церкві. Чоловік є тим, хто збирає домашніх на спільну щоденну молитву, має і використовує авторитет в духовному світі щодо молитви за дружину і дітей, розуміє важливість свого священнослужіння і відповідальність за свою малу церкву перед Богом.
3. Пророк – Божі уста для народу. Він є той, хто говорить від і в імені Бога, доносить до них його Слово, дає тлумачення і пояснення, діє під натхненням Святого Духа. Чоловік покликаний бути таким Господнім “речником” для своєї сім’ї. Саме від батька діти дізнаються про суть Божого закону і про умови союзу з ним, він дає відповіді на запитання, допомагає дружині не схибити на шляху духовного зростання. Сам постійно зростає в Бозі, сповнюється Святим Духом , прагне брати активну участь в житті великої Церкви і власним життям дає дітям і оточуючим найкращий приклад і зразок для наслідування.
Друга частина рядка (Еф.5:25) говорить, що Христос віддав своє життя за Церкву. Правдиво наслідуватиме його чоловік, який живе своє життя не для себе, а повністю посвячує його для добра дружини. Саме така взаємна жертва життя для іншого є виразом правдивої любові : « Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!» (1Iван.3:16).
