Євангеліє дня. Коментар.
Йн 6, 22-29 А наступного дня після помноження хліба народ, що стояв по той бік моря, побачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким Його учні відпливли самі. Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку. Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані Його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. Знайшовши Його по тім боці моря, мовили до Нього: «Учителю, коли ж Ти прибув сюди?» А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте Мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися. Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку ж дасть вам Син Чоловічий, бо Його Бог Отець назнаменував». Вони ж мовили до Нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?» А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже – вірувати в Того, кого Він послав».
Люди слухали проповідь Христа, потім їли хліб, який Він розмножив, вони проводжали апостолів, коли вони вирушали в ніч на Капернаум, помітили, що Ісус їх відправляє самостійно, а Сам збирається залишитися на самоті.
Їхні дії?
Вони вирушають в Капернаум, незважаючи на те, що Христос залишився на іншому березі. Велика справа слідувати за Христом, але не менш дивовжна річ передчувати, де Він опиниться в наступний момент, і йти туди.
Що для цього потрібно? – Слідувати за апостолами, Церквою. Людина з максимою “Бог в серці” свідомо чи несвідомо цим принципом намагається усунути Церкву, і як не парадоксально, приречена на буття без Бога.
Для цього потрібна віра. Адже натовп шукав Ісуса, а не апостолів, і вони чітко зауважили, що Учитель не сів в човен. Природним було чекати на тому березі закінчення Ісусового усамітнення. Іти за човном апостолів, м’яко кажучи, було неочевидним рішенням. Але, як тоді, так і тепер, наймудрішим є слідувати за Церквою, хоч природний розумі цьому противиться. Адже Христос є завжди серед апостолів, Він завжди є в Церкві.
Натовп переходить кругом чи перепливає Тиверіадське озеро після трьох днів проповіді Ісуса в пустелі. Звідки в них взялися сили, енергія, наснага? – Насичені хлібом Господнім, Божим словом, ніколи не втомляться шукати Христа і йти за Ним.
Незважаючи на очевидну втому, вони не втрачають пильності. Ці люди точно зауважили, що Ісус не сідав в човен апостолів, а інших човнів не було. Тому в них повстало природнє питання, а як Равві зміг опинитися на іншому березі, в Капернаумі. Одна із якостей шукачів Бога це – уважність до деталей і живий розум, який ставить питання.
Коли ми будемо ставити питання до тексту Писання, то наблизимося до постави перших послідовників Христа.
Ісус відповідає натовпу, що вони Його шукають не тому що бачили чудеса, а тому що наситилися. В цьому ми віднаходимо докір їхньому користолюбству та приземленості. Враховуючи те, що Євангеліє від Йоана було написано найпізніше, а його автор довгий час проповідував Добру Новину на теренах Римської імперії, напевно розумів і стикався з емоційною залежністю простого народу від давньоримського “хліба і видовищ”, тому міг вкласти в ці слова натяк і докір.
Але, давайте зважимо, як часто в Євангелії від Йоана Ісус стурбовано запитує своїх учнів про те чи мають вони якусь поживу. І це запитання в звучить в контексті, в якому неважко прочитати турботу про духовний голод, тоді слова Ісуса про “дива і насичення” набувають зовсім іншого значення. Яке?
Іноді ми перебуваємо в христянстві “афектів”, де надихаюча конференція, змінюється харизматичним проповідником, чудовим діленням на чудовій групці, де мене так розуміють і люблять, а потім яскраве свідоцтво та захоплюючий уїкенд зі спільнотою. В цих речах немає нічого поганого, навпаки. Але якщо у вівторок-середу духовна батарейка сідає, і ми чекаємо наступної прослави в неділю, тільки харизматичнішої та гучнішої, то може це запрошення до роздумів і питань, а не – до чергової порції духовно-емоційного коктейлю? Може це натяк, що бути свідком чудес зовсім не означає бути насиченим, а дива не дорівнюють хлібу?
…Ви шукаєте Мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися. Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку ж дасть вам Син Чоловічий…
