Йн 6, 30-35 В Капернаумі народ сказав до Ісуса: «Який же знак твориш Ти, щоб ми побачили й увірували в Тебе? Що вчиниш? Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти». Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба. Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає». Мовили тоді до Нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!» Ісус же їм: «Я – хліб життя. Хто приходить до Мене – не голодуватиме; хто в Мене вірує – не матиме спраги ніколи».
Чутка про чудеса Ісуса дійшла до Капернаума разом з Ним Самим. Так багато людей з того берега Тиверіади пішли за учнями, а відповідно і Христом, що місто наповнилося чутками. Мешканці Капернаума висипали зі своїх осель на зустріч з Учителем.
Стародавні євреї так довго чекали приходу Месії, що, коли Він прийшов, розгубилися. Тому питання “дай “знак” чи це Ти, Христос?” – зірвалося з їхніх уст щойно вони побачили Равві. Грецький термін σημειον відсилає до наукового доведення, аргументування, притманного елліністичному світу. Євреї хотіли впевнитися, на свої очі побачивши непохитні аргументи.
Але це саме слово означає “сигнал” (до бою). Вони хотіли, щоби Ісус розбудив в них силу дієвої віри.
Прийняти свідоцтво Христа дорівнює почути сигнал до бою. Коли ми визнаємо Ісуса Господом, відтоді починається духовна війна для нас, ми покликані.
Юдеї відразу направляють Ісуса на певний алгоритм дій, який прийнятний для них історично. Вони згадують Мойсея та манну, але Ісус відразу ламає їхні уявлення та стереотипи: “Не Мойсей дав хліб, а мій Отець”.
Свідоцтво Ісуса – є Він Сам, Син Божий. Відбувається відкриття Бога як Батька не абстрактного, а мого, близького.
Прийняти Ісуса – це одночасно віднайти Отця.
Це свідоцтво найглибше, воно не на рівні “побачив-повірив”, а на рівні пізнання глибини свого я: Христос відкриває в нас дітей, яких Господь обдаровує та насичує. Таке віднайдення не залишає простих слухачів байдужими: “Подавай нам завжди такий хліб” – вигукують мешканці Капернауму.
Ісус же їм: «Я – хліб життя. Хто приходить до Мене – не голодуватиме; хто в Мене вірує – не матиме спраги ніколи».
З точки зору фізіології людина без їжі може існувати кільканадцять діб, а без води витримує не більше трьох. Ми маємо приходити до Ісуса в храмі, молитві, в Євхаристії і Покаянні – це наше життя і насичення, але при цьому ми можемо це робити за традицією, автоматично, без віри. Це дуже небезпечний стан, маємо пильнувати скільки віри-води у нас є, постійно поповнувати запас, шукати джерела з чистою водою.
Враховуйте “фізіологію духа” в своєму повсякденному житті.
