Йн 6, 44-51 Ісус промовив до люду, кажучи: “Ніхто не спроможен прийти до Мене, коли Отець, який послав Мене, не приведе його, – і Я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до Мене приходить. Не кажу, щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога. Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним. Я – хліб життя. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це – тіло моє за життя світу».
Слухачі Ісуса намагаються якимось чином протиставити Його Отцю. На що Христос відповідає, що Він прийшов у цей світ не випадково, але тому що Його послав Отець, Бог Всемогутній. Ісус чітко розуміє свою місію і заявляє про це людям.
Чи живемо ми в постійному усвідомлені, що ми не є випадковими на цьому світі, але посланими Отцем? Ми маємо конкретну місію, задачу від Бога, але чи усвідомлюємо її?
Ісус дуже завуальовано, але глибоко пояснює поверхневим юдеям їхнє неприйняття Його. Вони спроможні прийти до Нього, лиш тоді, коли Отець приведе.
Маємо залишатися у свідомості, що моя вірність Богу це не особиста заслуга, а свідоцтво того, що в певний момент Отець взяв мене за руку і привів до Ісуса. Таке усвідомлення рятує від можливого засудження людей, які свідомо вибирають гріх.
Ісус воскрешає всіх, кого до Нього приводить Отець.
Ми можемо досвічувати свою грішність, слабкість, думати, що ми далекі від Бога, стидатися своїх гріхів, одначе всіх, кого Бог привів до розуміння, що Ісус є Господь, чекає воскресіння. Тому не біймося навіть у тяжких гріхах приходити до Христа в Таїнствах, молитві та читанні Божого Слова, бо в цьому Його місія – не випускати нас зі Своїх обіймів.
Ісус відкриває євреям, жадібним до чудес та матеріального забезпечення, скарб набагато більший, ніж той, про який вони мріяли. Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов.
Іншими словами Ісус говорить, що хліб, який ми так прагнемо, на якому сфокусовані, не вирішить кардинально питання життя і смерті. Ми обманюємо себе, думаючи про мале – тіло і його забезпечення, залишаючи невирішеним найважливіше – неминучість смерті.
Уявіть собі. Ви ужалені смертоносною змією. Вмираєте на очах. Поруч лежить бляшанка з антидотом. Ви відразу вхопитеся за неї, рятуючи своє життя. В духовній реальності ситуація є подібна: ми так само ужалені змієм-дияволом, так само вмираємо, духовно, але не менш реальною смертю, є антидот – Тіло Христа, Євхаристія, але чомусь не поспішаємо рятувати себе.
Може це унаочнення допоможе ретельніше ставитися до Сповіді і регулярно прииймати Тіло і Кров Христа.
