Йн 16, 5-11 Ісус сказав до своїх учнів: «Тепер Я іду до Того, хто послав Мене, – і жаден з вас Мене не питає: Куди йдеш? Та що Я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю Його до вас. І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у Мене, щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви Мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений.
Повне серце.
Ісус говорить, що учні не можуть прийняти правду про те, що Він іде до Отця. Їхнє серце наповнюється смутком. Але важливим є те, що їхнє серце не є порожнім, що вони можуть переживати факт відходу Господа всією своєю природою, всіма силами душі. Вони віддають все серце. Я не знаю добре це чи зле, але просто констатцю факт наповненості серця. Чи маємо переживання радісні чи сумні, які наповнюють все наше серце? Чи відчуваємо себе наповненими чи порожніми, напівпорожніми?
Відпустити
Батьки не можуть відпустити дорослих дітей, Молоді люди не можуть відпустити кохання, яке залишило їх. Ми не відпускаємо пам’ять про минуле і про те як могло бути, якби, навіть діти не відпускають з рук іграшку. Є безліч ситуацій, коли ми не можемо відпустити.
Але закони буття діють так, що ми не можемо прийняти нове, краще, не відпустивши старого, доброго. Ісус має піти і так буде краще. Саме зараз час повернутися подуками назад і відпустити все, що не жає нам можливості побачити та вхопитися обома руками за нове, що видніється на обрії.
Утішитель
Грецький ориганал називає Святого Духа παράκλητος – тобто адвокат. В Святому Письмі це поняття вживає лише один апостол Йоан, стосуючи його виключно до Святого Духа. Тобто в нашому житті іде суд. Зараз – суд світу, після – вічний суд.
Пригадайте американські фільми, де захоплений поліцією підозрюваний відхекавшись промовляє: “Я буду говорити лише в присутності мого адвоката”. Він не довіряє поліції, він боїться, що його слова можуть бути викривленими, він прагне мати біля себе підкованого в юридичних питаннях експерта, який є на його боці.
Цього всього ми потребуємо на обидвох судах. Коли світ судить нас за невідповідність його нормам, звідусіль тисне нав’язана зманіпульована позиція удаваної більшості, маємо полишити думку боротися чи відбиватися самотужки – ані слова без адвоката, Святого Духа.
Його допомога є дієвою, адже Дух свідчить про гріх світу, говорить про справедливість та засуджує князя світу цього. Його адвокатський захист також має в собі елемент викриття облуди світу передо всім в наших власних очах, але також і привселюдно.
Потребуємо Духа, щоби заступався перед Судом Отця. Прийди Святий Духу, Утішителю!
