Йн 2, 1-11 Того часу було весілля в Кані Галілейській; була там Мати Ісуса. Ісус зі своїми учнями також був запрошений на весілля. Як забракло вина, Ісусова Мати каже Йому: «Не мають вина!» А Ісус їй каже: «Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настала Моя година». Його Мати промовила до слуг: «Зробіть, що тільки Він вам скаже». Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. Каже їм Ісус: «Наповніть посудини водою!» І наповнили їх ущерть. Ще каже їм: «Тепер зачерпніть і занесіть до старости!» І вони понесли. Коли староста покуштував воду, яка стала вином – а не знав він, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали – тоді староста закликав молодого та й каже йому: «Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше – як нап’ються; а ти зберіг добре вино дотепер!» Такий початок чудес зробив Ісус у Кані Галілейській, виявивши славу свою; і Його учні повірили в Нього.
В оригіналі написано не “того часу”, а третього дня. І це уточнення відсилає до Пасхальної тайни Христа. Бруд нашого гріха був розіп’ятий на хресті, а третього дня відбувається Воскресіння, даруючи після цього вино Святого Духа. Так само і брудна вода, призначена для ритуального очищення перетворилася на солодке вино.
При такому співставленні відбувається мимовільне порівняння хреста і веслілля. Ісус неодноразово порівнював Царство Боже до весільного бенкета. Але чим може бути подібна смертна кара з радістю одруження?
Хрест і воскресіння є основою Тайни Христа і тайнства Подружжя, бо маємо померти для себе і воскреснути до нового життя для свого подруга. Відтепер немає мене, “я” розіп’ятий, є лише “ми”.
Добре знаємо цю тайну віри, але чітке та постійне усвідомлення цього факту духовної реальності могло би запобігти багатьом розчаруванням у сімейному житті та інакшому реагуванню під час конфліктів.
Чому багато сімейних пар досвідчують хрест, страждання, але ніяк не можуть покуштувати “вино” (радість, любов) Воскресіння? – Бо не приймають свій хрест в мирі. Виходить, щоби досягти великої радості, вділеної Богом подружжю, треба прийняти біль, що супроводжується з акцептацією інакшості подруга та відреченням від свого егоїзму.
Щоби досвідчити радість, треба прийняти страждання.
Дуже схоже на слова Ісуса про душу, яку губить той, хто тримається за неї, і зберігає той, хто її віддає.
Пам’ятаєте психологічну вправу, коли падаєш назад на спину, довіряючи партнеру, який тебе зловить. При цьому маєш досягти розслабленого стану тіла та миру в серці. Бог постійно грає з нами в таку психологічну гру. Він стоїть позаду і чекає коли ми впадемо назад в обійми Його сильних рук.
З символами розібралися. Давайте тепер поговоримо предметно, буквально.
Ісус перетворив воду 6 кам’яних гідрій, кожна з яких містила 2-3 метрети (39,5 л), на добірне вино.
А тепер давайте реконструюємо події того весілля. “Третій день”, про який згадували на початку, скоріш за все стосувався весілля. Бенкет тривав вже більше 48 годин. Зі слів слуги, що слідкував за бенкетом, знаємо, що гості вже добре повпивалися. Це і не дивно, якщо пити вино, як мінімум, дві доби.
Ісус бачив гостей в стані досить сильного алкогольного сп’яніння і, незважаючи на це, дає іще “трохи” свого вина, як виявилося найліпшого. І цього “трохи” було від 470 до 710 літрів, в залежності від того на 2 чи все ж таки на 3 метрети були заповнені кам’яні гідрії.
Я не хочу сказати, що Ісус підтримував алкоголізм, але Він точно не був дрібним моралізатором. Він міг би сказати “все, хлопці, Вам досить”, але Він цього не робить.
Іноді нам здається, що до Бога треба звертати серйозні і суто духовні прохання, про щось матеріальне не лізь до Господа. Але Він глибоко знає, приймає і любить нашу людськість і в її духовності, але також і в її душевності, і в тілесності. Він не засудив сп’янілих учасників весілля тоді, Він не засуджує ані нас, ані будь-кого тепер.
Хай це розуміння відкриє для когось, можливо, замурований туннель в молитві: ми можемо говорити з Ним про будь-що. Це відкриє нас для прийняття інших людей, якими б вони не були та закриє двері до засудження.
