Мк 10, 17-27 Коли Ісус вирушив у дорогу, прибіг один чоловік, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» «Чого називаєш Мене благим?» – сказав Ісус до нього. – «Ніхто не благий, окрім одного Бога. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір». Він же у відповідь мовив до Нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку». Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною». Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: «Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!» Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: «Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже». Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: «Хто ж тоді може спастися?» Ісус же, поглянувши на них, мовить: «У людей це неможливо, – але не в Бога; у Бога бо все можливо».
Марко говорить про цього чоловіка в безособовій формі – “один”. Матей натомість акцентує на тому, що цей пошукач був юнаком, а Лука стверджує, що він був начальником, бо називає його “архонтом”. В будь-якому випадку звертання цієї людини до Ісуса свідчить про повагу до Вчителя та готовність прислухатися до Його слів. Можна зробити припущення, що ця особа не знаходила для себе духовного шляху в юдейській традиції, тому шукає свіжої науки у Христа.
Відповідь Ісуса можна розцінювати подвійно, з однієї сторони Він заперечує, що будь-яка людина в принципі здатна бути благою, але з іншої сторони, коли Він говорить, що лише Бог є благим, то натякає, що Він є благим Учителем, тому що є Богом, Божим Сином.
Своєю відповіддю Ісус повертає юнака до юдейської традиції. Але постає питання чому із всіх 10 заповідей, Ісус вибирає лише декілька, і саме ці? Чому не інші? Чому серед згаданого немає найперших найважливіших заповідей – любові до Бога?
У нас немає відомостей про юнака, щоби стверджувати щось напевно, але більша частина коментаторів схиляється до того, що Ісус назвав саме ті заповіді, які пошукач з особливою ретельністю виконував. Саме тому чоловік відповідає, що заповіді він зберіг від юності своєї, можливо мається на увазі – саме ці заповіді серед інших. Тобто Ісус спецально назвав те, що виходило доброго у цього “одного”.
Для себе відмітимо, коли ми натхненні і прагнемо іти далі за Христом, Він заохочує нас нагадуванням наших чеснот і достоїнств, талантів і здобутків. Це нам характерно заплющувати очі на все добре і шмагати себе жалем та прикрістю. Ісус чинить навпаки.
Заохочений юнак готовий слухати далі, але тут Ісус говорить про зречення від усіх статків, тому печаль лягає на його обличчя і він іде геть.
Зауважимо, що Ісус не вимагав зречення від цього чоловіка. Ісус першопочатково сказав лишень про заповіді, а тому можемо висновувати, що самих заповідей було би достатньо для спасіння. Так само і від нас Ісус не вимагає неможливого. Лише в тій мірі, в якій ми відкриваємо своє серце на слухання Його Слова Він заохочує нас до більшого.
Апостоли жахнулися, коли Христос сказав, що неможливо багатому увійти в Царство Небесне, тому Учитель мусив роз’яснити, що Він має на увазі: Він говорив про тих, які надіються на багатство, а не на Бога.
Вушко голки.
В Єрусалимі, фортеці Стародавнього світу, були невеличкі потаємні ворота, які називалися Вушком голки. І караван з верблюдами, якщо він не встигав увійти в головні ворота міста, йшов до воріт “Вушко голки”. В тому місці верблюд міг пройти тільки тоді, коли з нього знімали всю поклажу, і тварина ставала на коліна. Лише так він увіходив у у ці ворота.
Верблюд є нечистою твариною для юдеїв, так само і ми є нечистими від своїх гріхів. Єрусалим є символом Божого Царства, і як верблюди в Стародавньому Ізраїлі, ми маємо зняти все: свої здобутки і майно, але також і тягар гріхів, помилок, бути з Богом сам на сам. Ми маємо стати на коліна – відкинути гординю, щоби увійти в небесний Єрусалим.
