Мт 5, 38-42 Того часу Ісус сказав своїм учням: «Ви чули, що було сказано: “Око за око і зуб за зуб”. А Я кажу вам не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу. А тому, хто хоче з тобою судитися і забрати в тебе одяг, віддай йому й плаща. Якщо хто примушуватиме тебе пройти одну тисячу кроків, йди з ним дві. Тому, хто просить у тебе щось, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся».
Шал ненависті призводить до ситуації, коли помста не лише дорівнює нанесеній шкоді, але її переважує, створюючи підставу для зворотньої помсти. Зло збільшується, повертається і знову збільшується. Наказ Мойсея вносив здоровий глузд у справу безоглядної бійні. Відповідь має бути рівною нанесеній шкоді. Не менше, але і не більше. В свій час цей закон був революційно милосердним, а раціональним залишається і в сьогоднішній ментальності. На цьому законі Мойсея побудована карна система усіх держав.
В свою чергу, Ісус говорить нечувані речі. Неприйнятними вони залишаються і в християнському суспільстві через свою радикальність і неземну логіку. Спробуємо знайти логічне пояснення вченню Учителя із Назарету. Для цього пригадаю дитячий та підлітковий “вуличний досвід”, ризикуючи, збаналізувати та викривити науку.
Чи були ситуації, коли хтось бив “вас у праву щоку”, тобто публічно принижував з використанням фізичного насильства? В таких ситуаціях в умовах вуличної логіки треба довести оточуючим, що ви не боягуз і готові за себе постояти. А отже, ми повертаємося до дикої і неконтрольованої помсти або прямуємо до цілковитої зневаги з боку оточення.
Отож, на одній чаші терезів – “вулична гідність”, яку треба захистити, вв’язавшися у бійку, а на другій – страх постраждати від подальшого насилля. Коли вибираємо “гідність” – б’ємося, коли вибираємо “безпеку” та неушкоджене обличчя – тікаємо.
Ісус пропонує третє – відмовитися від бійки і водночас продемонструвати, що наша відмова продиктована не страхом фізично постраждати, бо підставляємо “ліву щоку”, але свідомим вибором. Такий вибір унеможливлює нашу поразку та втрату “гідності”, а ймовірну агресію супротивника перетворює на безглузду жорстокість. Підставляючи “ліву щоку”, ми відповідаємо на іншому рівні.
В такій ситуації людина із категорії “вуличних бійців” переходить на інший шабель – “воїнів Христа”.
Чи цей вибір – універсальний для всіх, хто хоче чинити, як заповідав Христос?
Багато людей, в тому числі, християн сприймають запрошення підставити “ліву щоку”, як заклик бути слабкими, жертвами, що направо і наліво дають всім знущатися над собою.
https://www.facebook.com/100004481504497/videos/882405125252196
На цьому сумно популярному відео, яке попереджає про сцени насилля, один підліток лежить і благає, а інший б’є хлопця ногами. Чи жертва, яка не відповідає насильством на насильство, підставляючи не лише “ліву щоку”, але і ребра, і нирки, і голову виконує заповідь Ісуса? Гадаю – ні. Жертва просто паралізована страхом, і не може поворухнутися.
Щоби підставити іншу щоку під удар, потрібно спочатку “її мати”.
Ісус не боявся перевернути столи багатьох міняйл, сміливо виганяв демонів, без страху ішов на конфронтацією з книжниками, фарисеями, священиками, садукеями та багатьма іншими звинувачувачами. Когорта вояків прийшла Його арештовувати. Коли вони зустрілися із Його силою духа, то попадали на землю. Якби Ісус повважав за необхідне, то сміливо би протистояв солдатам, не дивлячись на результат протистояння.
В ситуації Ісуса Його неагресія була вибором, а поведінка жертви на відео детермінована страхом, в діях останнього бракує самостійної волі, свідомого вибору – лише дитячий страх.
Запрошення Христа до смирення та неагресії були від надлишку, а не від браку сили.
Думаю, віруючі матері роблять погану послугу своїм хлопцям, коли відбирають в них шанс протистояти кривді, цитуючи цей фрагмент та забороняючи у відповідній ситуації застосувати силу проти нападників, таким чином жінки заважають майбутнім чоловікам набути свою “ліву щоку”, а значить коли-небудь виконати заповідь Ісуса.
