Мт 5, 43-48 Того часу Ісус сказав своїм учням: “Ви чули, що було сказано: “Любитимеш ближнього свого і ненавидитимеш свого ворога”. А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів і моліться за тих, які переслідують вас, щоби бути вам синами вашого Отця, Того, хто на небесах, який своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних. Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку нагороду маєте? Хіба не те саме й митники роблять? Коли привітаєте виключно ваших братів, то що особливого зробите? Чи не так і язичники роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий”.
Сьогоднішнє читання вживає напрочуд міцні слова, але водночас дуже чітко розмежовує сенси і поняття.
Визначимося з тим, хто є ворогом. Своїм ворогом я називаю суб’єкта, що завдає, в даному випадку, мені шкоду.
Рафіноване християнство воліє не вживати такого слова, як “вороги”. Маніпуляція, що маскується під виглядом толерантності засуджує таку радикальність та відвертість, безпідставно звинувачуючи нерафінованих християн в фундаменталізмі та відсталості. Ми ідемо шляхом розмивання цінностей, а значить протистояння цих цінностей, що є підставою для ворогування, стає все менше і менше можливим, гострим, принциповим і послідовним. Якщо немає правди, то немає що захищати, проти чого боротися. А отже ворогом “миру, свободи і процвітання” в очах постмодерного суспільства є правда, її необхідно знищити в ім’я “миру”.
В цій боротьбі важливе місце відведено боягузам, які намагаються раціоналізувати свій страх, видавши його за інтелект і зваженість. Яскравим прикладом є Понтій Пилат і його знаменита фраза: “А що є істина?” Звичайно, в світі постправди багато людей заплутались.
Отож, є вороги, і ми маємо усвідомлювати, хто є ворогом, Але це не все – ворога треба любити, тоді ми стаємо дітьми Божими. Щоби аргментувати Свою тезу, Ісус згадує Отця, який дає блага і добрим і злим.
Побіжно відмітимо, що Ісус і Отець виховують прикладом.
Акцентування на слові “ворог” у випадку учнів яскраво контрастує з відсутністю згадки ворогів Бога. Чи можемо ми говорити, що у Бога немає ворогів, а є друзі і поки що не друзі? В будь-якому випадку навіть тим, хто може бути сприйнятий як ворог, Бог дає благодать – дощ і сонце.
Чи можна сказати що Бог любить усіх? – Так, про це виразно свідчать Його благодіяння. Але любов Бога є поруч з його правдою: одних Він називає добрими, але інших злими.
В цьому Слові – стільки радикальності та відвертості у виразах з одночасно виваженим хірургічним розмежуванням понять. І це один із сьогоднішніх уроків: Бог творив розділяючи, а не змішуючи, будемо і ми відділяти правду від великої кількості різних напівправд.
