Мт 9, 1-8 Того часу, сівши в човен, Ісус переплив назад і прийшов до свого міста. І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!» Тут деякі з книжників заговорили між собою: «Він Бога зневажає!» А Ісус, знаючи їхні думки, сказав: «Чому думаєте лукаве у ваших серцях? Що легше: сказати “прощаються твої гріхи”, чи сказати “встань і ходи”? Та щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи». Тоді каже паралізованому: «Встань, візьми свою постіль і йди додому!» Підвівшись, той чоловік пішов до своєї хати. А люди, побачивши це, налякалися і прославили Бога, який дав таку владу людям.
1. Нерідко ми є паралізованими своїми гріхами, зачиненими зсередині у страху зробити крок вперед. В цей момент частина нашого оточення без жодної спроби допомогти залишить і засудить. Дякуємо Богу за них, бо така постава “друзів” покаже нагальну потребу здорової спільноти Церкви, інакше так і залишимося лежати паралізованими.
2. Що означає здорова спільнота? Вони знають шлях до Ісуса, їм не байдужі моя і твоя долі, достатньо сильні, щоби нести, готові не зупинитися, коли в дорозі зустрінуть серйозні перешкоди (натовп і потреба піднімати хворого на стелю), вони матимуть віру – це є аргументом для Ісуса.
3. В інстинктивній Адамовій “грі в хованки” від Бога намагаємося сховати себе і свої гріхи, боячись засудження. Побутує така постава “Бог у серці, навіщо мені Церква”. Але ризикуємо не доповзти до Ісуса, коли нас спаралізує. Для Церкви постава “Бог в серці” є викликом стати такою спільнотою, де хоча б четверо виявляться здоровими.
4. Коли Ісус прощає гріхи, а потім зцілює, то показує зв’язок між гріхами і фізичними хворобами. Ні до чого фізичне здоров’я, якщо понівечена душа.
5. Звинувачення книжників Ісус використовує, щоби продемонструвати свою владу, щоби їхні засудження в кінці кінців Його прославляли.
6. Уявіть ситуацію, що Ви є біля Ісуса, Вас вже донесли, Ви потребуєте зцілення, а Ісус Вам говорить: “Прощаються твої гріхи”, а далі веде діалог з агресивними книжниками. Ми не знаємо скільки в реальності пройшло часу між двома фразами – прощення та зцілення, як довго тривала розмова з книжниками. Що відчував паралізований? – “Навіщо мені прощення, якщо я досі лежу паралізований!” Бунт? А може смирення? В будь-якому випадку цей час був непростим для нього, це був час віри і слухання Божого Слова, бо Ісус в цей час проповідував про Себе не тільки книжникам, але і йому.
Коли ми вже отримали надію, але іще не отримали оздоровлення, заповнимо цей час Божим Словом – воно є трампліном для глибкого зцілення.
7. Ісус зцілює, наказуючи: “Встань, візьми, йди!” Неможливо отримати зцілення без готовності зі смиренням виконати Божу волю.
8. Ісус не просто зцілює, але і підтверджує Свою потугу доказом, саме тому Він наказує паралізованому не просто ходити, але і нести тяжку ношу. Тільки здорова людина могла з цим впоратися. Для колишнього паралізованого несення постілі – тягар, а для світу – Євангеліє. Чи готові ми не просто отримати зцілення, але і послужити для навернення інших?
9. Перше, що має зробити кожен, хто лежить в своєму грісі – встати, тобто залишити гріх. Постіль також може бути символом хреста, його треба нести і, нарешті, треба віднайти шлях додому – до Отця.
