Мт 17, 22-27 Того часу, коли Ісус з учнями зібралися в Галілеї, Він сказав їм: «Син Людський буде виданий у руки людям, і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне». І учні дуже засмутилися. Коли вони прибули в Капернаум, наблизилися збирачі дидрахм до Петра і запитали: «А ваш Учитель заплатить дидрахму?» Він відповідає: «Так». А коли увійшов до хати, випередив його Ісус, промовивши: «Як тобі здається, Симоне, з кого земні царі беруть данину чи податок: зі своїх синів чи з чужих?» Коли той відповів: «Із чужих», – то Ісус сказав йому: «Отже, сини вільні. Але, щоб ми не спокусили їх, піди до моря, закинь вудку, візьми рибу, яка першою попадеться, і, відкривши їй рота, знайдеш статир; візьми його і дай їм за Мене та за себе».
За традицією, що іде від самого Авеля, первородне належало Богові: і худоба, і врожай, і людське потомство. Закон встановив норму, коли батьки “викуповували” у Бога своїх первородних синів, які де-юре належали Богові. Ціна пів-сикля або за грецькою мірою дидрахма.
Висновок 1: Ми і все наше належить Богові від початку. Гроші, які виплачуються Богу за “викуп” є образом наших талантів, ресурсів, коштів, які маємо присвятити Царю.
Коли збирачі дидрахм прийшли до Ісуса, то не наполягали, а запитували чи заплатить Він. Формально Ісус був первородним і мав платити податок, чому тоді збирачі дидрахм просять, а не наказують чи бодай не констатують потребу заплатити?
Можливо, вони вважали Ісуса Сином Божим, а отже Царем. Дивна ситуація, коли цар сплачує Сам Собі та й ще через податківців. В цьому полягав конфуз ситуації, але Петро впевнено відповідає “так”. Учитель заплатить. Чому Петро такий впевнений? Чому не радиться в цьому питанні з Ісусом? Як побачимо з подальшого діалогу Петра з Ісусом, апостол не помилився.
Висновок 2: Петро вибирав між між запитанням поради у Бога (Ісуса) і сплатою податку, який встановив Бог. У виборі між Божим і Божим не може бути помилки.
В 17 розділі від Матея Ісус переобразився на очах Петра, Йоана та Якова. Саме на цьому тлі Христос запитав у Петра про чужих і царських синів. Це запитання нагадало Петрові досвід, отриманий на горі Тавор і голос із Неба, який промовив: “Це мій Син Улюблений, Його слухайтесь”.
Ісус наказує Петрові взяти вудку, піти зловити рибу, в роті якої буде статир і віддати за Нього і за себе збирачам дидрахм.
Якби Ісус просто заплатив, то виглядав би суперечливо в очах Петра та учнів, адже не так давно Він показав Себе Сином Божим, тож не мусить платити Богу разом з синами людськими. Але з іншої сторони Він не хоче провалювати ініціативи Петра.
Ісус схвалює рішення апостола, щоби утвредити його і навчити приймати самостійні рішення, навіть якщо внаслідок цих рішень Він, Христос, мусить викручуватися і робити дива “на рівному місці”.
Можливо Вчитель і Сам вважав за правильне сплатити, але визнання причини, щоби “не спокушати їх” є опосередкованою афірмацією Петра: “ Ти правильно і мудро вчинив, ти подумав про слабких, щоби вони не спокушалися”, – ніби прочитаються між рядків.
Ідея афірмації першоапостола є всього лише версією, однак на її користь говорить і той факт, що в цьому жесті Ісус визнав Петра своїм братом та співспадкоємцем Божого Царства.
Чому?
Про синів Равві говорить в множині, маючи на увазі не тільки Себе. Окрім того Петро також був первістком і в своїй сім’ї (старшим братом Андрія), і в сім’ї апостолів, тому також мав би заплатити дидрахму.
Якщо би Ісус хотів показати виключно Свою царськість, то заплатив би за Петра з кишені одну дидрахму, а потім попросив останнього зловити рибу з одною дидархмою у роті і заплатити за Нього, Сина Божого. Натомість “чудесні гроші” Господь творить і для Себе, і для Петра, даючи знак апостолу, що їм обом не треба платити.
Висновок 3: Утвердження людини можна робити топорно і напряму: “Який ти молодець”, а можна афірмувати ледь помітними зауваженнями, натяками, ніби “між іншим”. Часто назовні “програмно” ми схвалюємо дитину, брата чи дружину, але ледь помітні фрази побуту і спілкування є руйнуючими.
Натомість Ісус в цьому Євангелії схвалював ледь помітно, але дуже дієво.
Ісус робить неймовірне чудо, показуючи учням, що все у владі Бога, але не обходиться без Петра, даючи йому наказ піти і зловити рибу зі статиром у роті. Петро був рибалкою, рибна ловля була для нього рутиною.
Висновок 4: Навіть у щоденній праці є неймовірні чудеса, якщо ідеш туди за словом Бога.
Гарного робочого тижня.
