Мт 19, 16-22 Того часу один, підійшовши, сказав Ісусові: «Учителю, що доброго я маю робити, аби мати вічне життя?» Ісус сказав йому: «Чому питаєш Мене про добре? Добрий тільки Один. А як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей». Той питає Його: «Яких?» Ісус відповів: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе». Каже Йому юнак: «Це все зберіг я, чого ще мені бракує?» Ісус відповів йому: «Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай, що маєш, роздай бідним і матимеш скарб на небесах, а тоді приходь і йди за Мною». Почувши слово, юнак зі сумом відійшов, бо мав великі маєтки.
Епізод про багатого юнака в Євангелії від Матея слідує відразу після опису, як діти приходять до Ісуса. Про дітей Христос резюмував, що саме їм належить Царство Небесне.
На контрасті багатому юнаку, який чинив релігійні практики, не так просто увійти в Боже Царство. Євангеліст зі співчуттям говорить, що той відійшов з сумом, бо мав великі статки.
Діти не мають нічого, і їм належить усе, багач пов’язаний грошима, не може поворухнутися.
Опис розмови показує, що цей чоловік був сповнений поваги до Ісуса і добрих прагнень щодо Бога. Однак в духовному житті на першому місці стояв він сам. Про це свідчить питання: “Що доброго я маю робити, аби мати вічне життя?”
Юнак впевнений, що Царство Небес є задачею, з якою він самотужки може впоратися, якщо зробить перше, друге, третє.
Подібні роздуми були би над-інтерпретацією, якби не відповідь Ісуса: “Ніхто не є добрим, лише Бог”. Тобто всі зусилля людей, які апріорі є злими, не спроможні дати в результаті добро. Це принципово неможливо, лише Бог, який є єдиним добрим, може врятувати людину.
В цьому читається потаємна відповідь і водночас порада молодому шукачу істини.
Однак все ж таки Ісус дає вказівку. Вона є простою – виконувати Божі заповіді. Однак чому Ісус не говорить загально “виконувати заповіді”, а називає 6 з них, пропускаючи перші із декалогу.
Ні в якому разі неможливо зробити висновок, що Ісус вважав інші заповіді непотрібними. Можливо Він, як Бог, який знає серце кожної людини, з любов’ю вказав юнакові над якими заповідями конкретно він має працювати зараз. Але з огляду на швидку відповідь і запевнення юнака про те, що він є вірний заповідям, наше припущення залишається просто питанням.
Юнак запитує: “Чого іще мені бракує?” Запитання у контексті його багатства, а потім, як ми дізнаємось, у контексті його залежності від багатства, дають привід думати, що він збирав чесноти та духовність так само, як і багатства матеріальні.
Він мав певну порожнечу, певний брак, багатство не давало йому відчуття повноти, тому він шукає, тому він і запитує Ісуса. Але оскільки на духовне дивиться так само, як на матеріальне, тому принципово залишається незадоволеним.
Ісус ламає цю світоглядну модель запрошенням роздати все бідним, юнак тікає.
І далі залишається незаповненим.
