Лк1,26-38 Бог послав ангела Гавриїла у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до Діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж Діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками». Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця». А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога». Тоді Марія сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.
“Гавриїл” з єврейської – сила Господня. Бог направив до Марії послання своєї сили. Її “так” Божій волі було водночас і згодою на Божу силу в її житті.
Часто ми досвідчуємо слабкість волі, бажань, загалом тотальну слабкість свого життя. Чи не пов’язано це з тим, що джерелом будь-якої сили є Бог, а ми нерідко говоримо “НІ” Його волі, а разом з нею відмовляємося від сили.
Ми можемо сказати “ні” нашим гріхом чи страхом, малою вірою чи малою любов’ю. Бог не приносить комфорт, це можемо побачити з подальшого життя Марії, але з огляду на все, що її сім’я переживе у майбутньому можна з впевненістю сказати, що сили Божої їм не бракувало.
Гавриїл товаришував Марії і під час втечі в Єгипет, і під час переслідувань царя Ірода, і під хрестом, і навіть після, бо вона прийняла Божу силу колись давно у Віфлеємі.
Ця Божа сила вносить в життя Марії також радість і благодать: “Радуйся благодатна”.
Далі ангел говорить про її майбутнього сина, який буде великим Царем, а царюванню Його не буде кінця. Іншими словами мова іде про силу її потомства.
Як багато матусь сьогодні з болем у серці спостерігають за “слабким життям” своїх вже дорослих синів і дочок. Можливо до них також колись приходив Гавриїл. Чи можуть згадати ці відвідини? Що пережили тоді: вас стиснув страх чи були готовими виконати Божу волю?
Марія відмовилася від власного плану, від комфорту, але здобула силу, радість, благодать і сильне потомство. Іноді навіть в маленьких речах таких, як знайти годинку і піти на Службу в неділю, можу вибрати ефемерний комфорт, радше лінь, водночас позбавляючи себе сили і радості. А що вибираєш ти в речах простих і буденних чи глобальних, на все життя?
