Лк 5, 33-39 У той час фарисеї та книжники сказали до Ісуса: “Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють!” Він промовив до них: “Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними? Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть!” І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки – і само виллється, і бурдюки пропадуть. Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, тоді те й друге збережеться. І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: “Старе краще!”
В сьогоднішньому слові звучить тема старого та нового, а отже змін. Зміни в нашому житті відбуваються поступово, але головніше – частково. Частковість змін передається символом старих міхів та молодого вина.
Ми боїмося змінюючи все, втратити, загубити щось важливе. Але в результаті часткових змін, ми втрачаємо цінність, вино.
Ми хочемо прийняти молоде вино Святого Духа, але залишаємо старі моделі, звички та гріхи свого тіла та мислення. Ми боїмося залишити свій “улюблений” гріх”.
Кожного разу, коли переживаємо вилиття Святого Духа, хочемо і боїмося змінити решту свого життя, варто вибрати: викинути зі свого життя гріх старого міху чи ризикувати втратити і молоде вино Святого Духа, і старі міхи.
Підкреслимо, що люди, які приймають Бога, але не наважуються кинути гріх, страждають найбільше, бо і міх розривається, і вино виливається – залишається порожня розбита душа і згадки про розлиту Божу благодать.
