Живучи у сім`ї дитина засвоює неписані правила її функціонування: хто за що відповідає, до кого можна прийти за обіймами, а до кого – з проханням купити кота.
Це відбувається природно та без особливих зусиль, оскільки сім`я – перше знайоме для дитини середовище.
Інша справа дитячий садок – перше місце соціалізації дитини. Це щось, де все чуже, немає улюблених домашніх запахів та іграшок. Але найголовніше – поруч нема батьків. Через все це дитина почувається тривожно та напружено – пише Українська Правда. Життя.
Щоб полегшити адаптацію сина або доньки до садка, скористайтеся наступними підказками.
1
Підготуйте “пакунок підтримки”
Це може бути малюнок вашої сім`ї, який ви нещодавно створили разом чи м’яке серце, де вкладене спільне фото. Нехай дитина має цю річ з собою – у наплічнику чи куртці.
Поясніть: “пакунок підтримки” нагадує, що ви думаєте про дитину та її любите. Символічні речі допомагають дітям знайти емоційну опору та нагадують про хороше.
Так дитина йде в садок з наочним відбитком сім`ї, а отже – з ресурсами та силами адаптуватися до нових людей та режиму дня.
2
Посильте відчуття вашої присутності
Без присутності мами малюки починають хвилюватися, плакати та капризувати. Частина дітей замикається, не хоче підходити до виховательок та інших дітей.
Аби цього не трапилося, допоможіть дитині зрозуміти: те, що вона ходить в садок, а не проводить цілий день з вами, не означає, що ви любите її менше.
Є гарний спосіб укріплення стосунків між батьками та дітьми – “питання на добрий сон”. Для цього кожного вечора, коли вкладаєте дитину спати, запитуйте одну річ, а тоді разом обговорюйте відповідь. Це не забирає багато часу: 3-10 хвилин, а дитина засинає знаючи, що значимий дорослий цінує та слухає її думки.
Питання можуть бути різні:
- Який твій улюблений персонаж з мультиків та чим він тобі подобається?
- Давай вигадаємо нашу традицію для походів в садок: який смішний жест ми будемо показувати, коли я йтиму на роботу, а за тобою прийде вихователька? Цей жест означатиме, що я цілий день думатиму про тебе, поки ти в садку.
- Що би ти хотів попросити у доброго чарівника?
- Якби ти зустріла Вінні-Пуха/Смурфика/Свинку Пепу, то як би ти хотіла провести з ними день?
- Як думаєш, які мрії людей найчастіше виконують феї?
Керуючись зацікавленнями вашої дитини та її настроєм, модифікуйте запитання, вигадуйте нові.
Улюблена іграшка теж іде у садок
Є діти, яким дуже важливо мати з собою улюбленого м’якого зайця чи книжку.
Якщо дитина просить вас взяти з дому в садок одну-дві речі, то не означає, що вона вимагає зайвого чи капризує. Це дозволяє їй почуватися захищено та в безпеці.
Саме з відчуттям безпеки діти здатні швидше розпочати адаптацію в садку.
Допомагайте дитині побачити нове
Намагайтеся не обмежуватися закритими питаннями: “А тобі подобається їжа? Ти не хотіла спати у тиху годину, тому ти засмутилася?”, а звертайте увагу на цікаві деталі.
Важливо підказувати дитині, що в її життя принесло відвідування садка.
Наприклад, вона познайомилася з дітьми, послухала нові казки, які читала вихователька, дізналася, що в хлопчик з групи має зеленого папугу.
А може, знайшла Катю та Олеся, які теж мріють стати поліцейськими і тепер вона має кого покликати на День народження?
Діти такого віку ще не можуть зауважити причинно-наслідкових зв’язків, тому допомагати побачити позитивні зміни, залишається вам.
5
Скористайтеся казками
Діти чутливі до казок та історій, бо вони є доступними для розуміння, а персонажі опиняються в знаних їм проблемах чи труднощах.
Психологиня Доріс Бретт написала книгу “Жила-була дівчинка, схожа на тебе”. Вона пояснює батькам принципи складання терапевтичної казки та наводить приклади історій, які врятують в різних ситуаціях.
Щоб скласти казку під потреби дитини, включіть в її сюжет:
- героя чи героїню, які цікаві дитині;
- проблемну ситуацію або труднощі – аналогічні тим, які є у дитини;
- зрозумілий дитині спосіб для розв’язання проблеми, яким скористався герой. Цей спосіб має бути простим для запам’ятовування та не надто складним у виконанні.
- щасливе закінчення історії.
Через казку дитина засвоює, як можна поводитися та вивчає нові для неї способи взаємодії з іншими.
Ви можете розповісти про малу сову, яка була дуже налякана. Вона дізналася, що скоро йде в садок, а не знала, що воно таке “садок”. Тоді її мама розповіла, з ким вона зустрінеться там та як виглядає типовий день в садку. Так сова перестала боятися, а захотіла його відвідувати.
Або про маленького гнома, який не міг знайти друзів в садку. Він скаржився мамі, бо не знав, чому ніхто не хоче з ним заговорити. Мама розказала гному дві таємниці: інші діти теж можуть боятися познайомитися першими. Мама порадила пригостити їх усіх яблуками, щоб розпочати нову дружбу.
Марта Приріз, психологиня, спеціально для УП.Життя
