Йн 1, 47-51 У той час побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає підступу!» Каже Йому Натанаїл: «Звідки мене знаєш?» А Ісус у відповідь йому сказав: «Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею». Відповів Натанаїл Йому: «Равві, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлю!» Ісус у відповідь сказав йому: «Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш!» І Він сказав йому: «Воістину, воістину кажу вам: побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!»
Натанаїл знав Писання і те, що Месія прийде з міста Давидова, тому майбутній апостол вирішив не витрачати свій час і відповів: “Хіба може бути щось доброго з Назарету”.
Спробуємо в цьому Євангелії віднайти захований урок для батьків та інших вчителів.
Христос, не тільки бачив те, що робив Натанаїл під смоковницею, але міг чути і його критичні слова по відношенню до Себе. Однак Ісус не приховує образу на Натанаїла, Він хвалить того за щирість. Справжній Учитель не боїться критики свого учня, але знаходить в ній ресурс відкритості, правди та зародки діалогу.
Цікавою є реакція Натанаїла, коли він чує про себе “справжній ізраїльтянин”. В цей момент він не шукає в словах схвалення прихованого підступу, намагання улестити, він запитує: “А звідки ти мене знаєш?” Скоріше за все Натанаїл і справді вважав себе справжнім Ізраїльтянином, а це показує нам просту істину: кожен вважає себе достойною людиною, кожен має свідомість, що інші також вважають його гідним.
Звичайно, можливо за його словами стояла іронія, кепкування з Ісуса, але останній не зупиняється на загальних речах, які можна застосувати до кожного. Він готовий конкретизувати: “Я бачив тебе під смоківницею”.
———-
Дитина показує батькам свою роботу, твір, малюнок – будь-що. Вона хоче реакції та уваги. Батьки кажуть добре або навіть і чудово, і для дітей ця похвала є важливою, але набагато важливішим та цінним для дитини є зауваження конкретних деталей в цьому “добре” чи “чудово”. Діти точно знатимуть, що від них не відмахнулися заохоченням, але розгледіли до деталей, з увагою зупинилися та конкретизовано оцінили.
Ось такого роду увага є набагато важливішою. Так само відбулося і у випадку з Натанаїлом. Його реакція підтверджує нашу здогадку: загальне схвалення він сприймає помірно, а конкретизоване – відкриває його серце на Ісуса.
——–
Якщо з іншої сторони подивитися на цю містичну зустріч, то смоківниця може нагадати перше вбрання Адама і Єви в Едемі – вони намагалися прикритися смоківним листям. А отже сидіння під смоківницею і те, що Ісус все ж таки розгледів Натанаїла, може опосередковано свідчити, що останній там ховався, щось приховував. А отже Ісус побачив гріх, але водночас запевнив, що це залишиться виключно між Ним та Натанаїлом.
Бог вказує нам на гріх, але з такою делікатністю і любов’ю, що змушує нас скинути свої захисні обладунки, і прийняти Всевишнього, як Отця, віддатися Йому.
