Мк 9, 38-43. 45. 47-48 Того часу Йоан сказав Ісусові: «Учителю, ми бачили одного, котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами». А Ісус сказав: «Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити; бо хто не проти нас, той за нас. І коли хто напоїть вас чашкою води в Моє Ім’я, – бо ви Христові, – то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди. А коли хто спокусить одного з цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море. І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни, в невгасимий вогонь. І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни. І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну, де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне.
В 12 розділі Євангелія від Матея є текст про зцілення біснуватого сліпого та німого. В цей час народ прославив Ісуса, а фарисеї звинуватили в тому, що буцімто Він виганяє сатану князем бісівським, веельзевулом. У відповіді Ісуса тоді прозвучали слова: “Хто не зі мною, той проти Мене. І хто не збирає, той марнує”.
В сьогоднішньому Євангелії мова також іде про вигнання бісів. Але в цілому ситуація зеркальна: апостоли забороняють людині виганяти бісів ім’ям Христа. Натомість Ісус, коментуючи заборону Своїх учнів, нагадує, що “хто не проти нас, той за нас”.
Що змінилося? В першому випадку Ісус пропонує непримиренний радикалізм, а в іншому – схиляється до лібералізму.
В першій ситуації Ісус не допускає думки, що особу можна залишити без зцілення, виступає проти лицемірства, а в другій – відкритий поділитися з усіма своїми дарами. Пам’ятаймо, що після П’ятидесятниці апостоли творили чудеса більші від тих, що були при житті Христа. Особа, яку вони зустріли і забороняли їй чудотворити, є передвісником Вилиття Святого Духа.
Цей текст також перегукується з фрагментом із 7 розділу Євангелія від Матея:
21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, 22 Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? 23 І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!
В цьому Євангелії Ісус резонно зауважує, що той, хто щойно зцілив людину в ім’я Його не стане злословити Господа, тобто дії є відображенням ставлення. Звільнення від бісів є логічним виявом прихильності.
Але фрагмент Євангелія від Матея додає складності у розумінні: можна пророкувати, виганяти бісів, але при цьому бути дуже далеким від Бога, настільки далеким, що на останньому суді почути слова: “Не знаю вас. Відійдіть від мене, ви, що чините беззаконня”. Тут Ісус відділяє дари, отримані від Бога, від плоду любові та відносин – їх треба будувати.
Євангеліє, ширше Біблія, може здаватися суперечливим. Але це суперечливість в уявленні сліпих, які тримаються за різні частини тіла слона і судять про те, ким він є вцілому. Ми маємо прийняти правду не пласкою, а об’ємною. Біблія дає нам доторкнутися до цього об’єму, багатовимірності правди.
