Знайомтеся: паразит-наркотик.
Як наркотики призводять до деградації усього суспільства – пояснюю на прикладі мурашника
Життя комах важке і коротке. Здебільшого вони змушені миритися з жарою, холодом і дощем, попутно намагаючись не стати здобиччю численних родичів і хижаків побільше.
Але серед усього цього суворого хаосу є оазиси – мурашники, в яких тепло, сухо і завжди є чим поживитися. Жити в мурашниках мріють зовсім не тільки його законні хазяї-мурахи, але і багато інших комашок, які прагнуть вписатися в догоду “санітарам лісу” в якості домашніх тварин.
Виходить це мало у кого. Але хитрий жук ломехуза – успішне виключення з правил.
Зовні ломехуза нічим не виділяється: це дрібний короткокрилий жучок 5 міліметрів в довжину, що не виділяється кольором на тлі мурах. Але у нього одна велетенська перевага перед іншими шукачами притулку: ломехуза виділяє рідину під назвою ексудат.
Ці жовті крапельки, що з’являються на щетинах по боках тіла, дуже подобаються мурахам. Життя мурахи в мурашнику досить сумне: ні сексу, ні розваг. А ексудат – надійне джерело сп’яніння, яке прикрашає побут цих працелюбних істот.
По суті, ломехуза – це корова, яка дає алкоголь замість молока. Мало того, що вдячні мурахи годують жука на першу вимогу, так він ще й користується абсолютно немислимими правами в їхньому будинку: вони дозволяють йому пожирати своїх дитинчат і навіть паскудити на голову самій матці!
А все завдяки його наркотичним здібностям. За потомством ломехузи мурахи доглядають краще, ніж за своїм власним. Мало того, що вони годують і чистять личинок жука, так ще і дозволяють їм їсти мурашиних личинок!
При цьому ломехуза зовсім не випробовує до хазяїв якоїсь особливої лояльності. Навесні і літом жук живе в мурашниках роду форміка, де одурманені мурахи вирощують його потомство, а восени разом з сімейством переселяється до роду мирміка.
Здавалося б, що може змусити ломехузу добровільно покинути тепличні умови і перебратися в нове місце? А ось що: мурашник, в який проникли ломехузи, поступово деградує і гине.
Мурашки, що підсіли на ексудат, перестають працювати, захищати і годувати свою колонію. З яєць матки вилуплюються неповноцінні, дефективні мурахи. Частенько після візиту ломехузи мурашник не переживає зиму.
Жукові, звичайно, по барабану. Щедрий Господь наділив його крилами і здатністю виділяти нарко-пійло, тому він не прив’язаний до місця, а у будь-якому мурашнику йому будуть раді.
Так і подорожує хитрий жук-отруйник, залишаючи за собою вимерлі мурашині мегаполіси…
Нам здається, чи в цьому є якийсь урок для людства?
