Лк 11, 15-26 Того часу, як Ісус виганяв біса, деякі з людей сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, вимагали від Нього знамення з неба. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, – його майно в безпеці. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: “Повернуся до свого дому, звідки я вийшов”. І, прибувши, знаходить його заметеним і прибраним. Тоді йде, бере сім інших духів, лукавіших за себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього».
В Євангелії вже був фрагмент, коли Ісус говорив слова протилежні сьогоднішнім “Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає”. Ситуація стосувалася людини, яка виганяла бісів іменем Ісуса, апостоли заборонили їй це робити. Тоді Христос зауважив: “Хто не проти мене, той зі Мною”.
Тобто в часі, коли Христа звинувачували у вигнанні бісів силою Вельзевула, вже були люди, які успішно виганяли демонів іменем, а значить і силою Ісуса. Господь посилав апостолів, даючи їм владу Його іменем творити дива, в тому числі і виганяти бісів.
Отож, якби Ісус виганяв бісів силою Вельзевула, тоді учні не змогли би це робити іменем Ісуса, а тільки іменем Вельзевула, а якщо ім’я Ісуса мало достатньо влади, аби Ним виганяти бісів, то навіщо Ісусу було використовувати чуже ім’я? Здається, це зайве.
Ісус просто виганяв бісів, Йому, Сину Божому було не потрібно згадувати Своє Ім’я під час вигнання, бо в цьому акті Він був присутній увесь, цілою своєю особою.
Шляхом простих умовиводів ми приходимо до висновку, що критики Ісуса говорили супроти здорового глузду.
Народне твердження про християнство, як про шлях віри, в якому потрібно викинути розум, не витримує критики щонайменше в цьому фрагменті Святого Письма, бо в цьому тексті сама логіка стає на захист Христа.
Коли Христос говорить про дім сильного, якого одужує сильніший, то натякає на Себе і диявола, бо диявол є сильний супроти людини, але Ісус його подалав.
Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич.
Святе Писання говорить про розпечені стріли, якими диявол намагається влучити в серце людини. Ці стріли отруєні ядом і несуть смерть. Мова іде про гріх і смерть. Однак Ісус позбавив диявола його зброї, перемога вже здобута на дереві Хреста.
Чи досвічуємо цієї перемоги? Чи отримуємо свою частку здобичі, яка залишилась після перемоги над сильним, дияволом?
