Лк 11, 37-41 Того часу один фарисей запросив Ісуса до себе на гостину. Він прийшов і сів до столу. Фарисей, побачивши, що перед обідом Він не зробив обмивань, здивувався. А Господь промовив до нього: «Тепер ви, фарисеї, чистите ззовні чаші та миски, а ваше нутро повне здирства й лукавства. Нерозумні! Чи не Той, хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? Тож те, що всередині, дайте як милостиню, і все для вас буде чисте».
Про фарисея написано, що він здивувався. Εθαύμασεν, грецький оригінал містить багато багато відтінків здивування, однак вони не мають негативних конотацій.
Можемо припустити, що фарисей просто здивувався і все. В цьому не було засудження, лише німе питання: “Як це так? Чому?”
Відповідь Ісуса різко контрастує з гіпотетичним тоном запитання фарисея. Із цього випливає два подальші припущення: або в здивуванні фарисея було засудження Учителя, або Ісус спеціально змоделював ситуацію, щоби дати урок щодо зовнішнього і внутрішнього.
Підемо за другим варіантом.
- Ісусу важливо говорити про внутрішнє. Ми дбаємо про зовнішнє – переживаємо через пляму на одязі, прищ на носі, погану поведінку наших дітей в супермаркеті, негарний вияв своїх емоцій на людях. Чи принаймні так само ми турбуємося своїм внутрішнім?
- На поведінку Ісуса варто детальніше приглянутися педагогам: щоби навчити, Він перетворює учня в дієвого учасника навчання. Ісус свідомо провокував, щоби втягнути учня в ситуацію, в якій той мав навчитися.
- Ісус змушує своїх учнів (а навіть його недоброзичливці були покликані стати Його учнями – Ісус навчав і їх також) мислити нестандартно, не шаблонно. Ісус не задовільнявся бездумним виконанням форми, але шукав сенсу.
- Ісус не боявся ризикувати Своєю репутацією, прийняттям інших. Перефразовуючи Франциска, Ісус любив, а це дозволяло Йому робити що завгодно.
