Лк 11, 42-46 Того часу Ісус промовив до фарисеїв і учителів Закону: «Горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з м’яти й рути та всякого зілля, але обминаєте суд і Божу любов! І це належить робити, і того не залишати. Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на майданах! Горе вам, бо ви, наче невидимі гроби: люди по них ходять і не знають того!» У відповідь один із законників каже Йому: «Учителю, кажучи так, Ти ображаєш і нас». А Він сказав: «Горе й вам, законникам, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтеся до тягарів!»
В цьому коментарі хочу поділитися своїм досвідом неофіта та принагідно розглянути Євангельську науку.
Я переступив поріг католицького храму у 19 років. До цього часу я захоплювався різними речами, вони поглинали мене повністю: футбол, навчання, історія, академічна наука, але коли я прийшов до Церкви, то зрозумів, що знайшов Пана, який захопить мене повністю і до кінця життя.
Мета була була настільки великою й мотивуючою, що я почав свій шлях в Церкві рішуче і радикально. Всюди я був талановитим новачком, тому вважав, що увесь багаж перемог в різних сферах життя допоможе і в християнстві.
Думаю, всі неофіти – талановиті новачки в духовній справі.
Одначе, відносини з Богом неможливо виміряти критеріями успіху інших сфер життя, а з моєї неофітської точки зору критерії мають бути чіткими зрозумілими, такими які можна виміряти і порівняти з минулими результатами. Тож я почав задавати ці критерії духовному життю, вираховувати “духовний успіх”.
Я нарощував час молитви, кількість молитов, регулярність духовних вправ. Це стосувалося і Біблії. В певний момент я захопився кількісними “успіхами”, але через рік постійних “перемог”:
а) не відчув, що є ближчим Бога;
б) почав зауважувати, що ці молитви ставали автоматичним закресленням галочок: “Зробив, зробив, зробив”.
Це є перше застереження Ісуса: не захоплюватися зовнішнім, формальним, постійно повертати себе до першочергової цілі – бути ближче Бога. Натомість фарисеї не просто обманулися своєю ревністю так іще і законсервувалися у своїй хибній моделі, втратили пильність, грунт.
На початку свого шляху я намагався все виконати, тотально перемогти гріхи. В перший рік “драйву неофіта” суб’єктивно відчував, що мені вдається цього досягнути. Але з часом, коли почав сумніватися в своїх “успіхах”, то все більше і більше відходив від першопочаткового радикалізму, паралельно з цим відкриваючи в собі талант коментування Біблії, виголошення біблійних навчань.
Так почався довгий шлях підміни “роблю” на “знаю”. Сам факт знання трохи глибших сенсів викликав схвалення у церковного оточення, ніби виголошене мною слово належало до моєї духовної практики. Ні, я навчався і не виконував, все більше і більше створюючи зовнішню завісу перед внутрішньою порожнечею. Замість того, щоби намагатися скоротити відстань між “знаю” і “роблю”, я все більше занурювався в “інтелектуальне християнство”. Розпрацюовувати свій талант завжди легше, ніж змагатися зі слабкістю, гріхом
Це є друге застереження Ісуса: знати не дорівнює робити. Не обманюйте себе своїм інтелектом та знаннями. Ісус є тим, хто відкриває гроби, щоби підняти зі смерті і дати нове життя.
Формалізм та інтелектуальні ігри на тлі духовної неспроможності можуть бути кінцевою стадією першопочаткової активності та жаги Бога. Будьмо свідомі та пильні.
