Добре, коли мама має змогу увесь час ходити за дитиною, щось їй розповідаючи: це – сонечко, це дерево. Але є мами-інтроверти, котрі не можуть щось бубоніти кожну хвилину, і тоді дитина недоотримує мовлення. Я вважаю, що недостатнє читання книжок впливає на те, що останнім часом у світі зріс відсоток розладів мовлення у дітей. Причин цьому є декілька, але одна з них – це те, що з дитиною не розмовляють через зайнятість батьків та доступність різноманітних ґаджетів.
Ще однією причиною я назвала б дві- або навіть три лінгвістичне середовище, зокрема – книжки для найменших кількома мовами. Мало того, що дитина в будь-якому разі росте в російсько-українському середовищі, але їй додають ще, скажімо, англійську мову, перевантажуючи їй нервову систему. А зараз якраз є тренд на такі книжки. Тому якщо у родині заведено розмовляти якоюсь однією мовою, важливо, щоб до трьох або хоча б до півтора року книжки дитини були написані цією мовою.
Якщо мама не належить до тих, хто здатен постійно щось «бубоніти» дитині, вона може просто багато читати. Це привчить дитину до того, що мама увесь час з книжкою, і привчить її до книжок загалом – це вже питання радше не психологічне, а культурне: ми маємо вчити наступне покоління читати. Ми маємо зараз велику проблему «діти+ґаджети», і так само маємо проблему з якісною освітою в країні, але якщо ми не маємо гідної освіти в школі, ми можемо у всякому разі забезпечити її вдома.
Дорослий завжди має бути готовий почитати з дитиною, відгукуватися на її прохання, навіть якщо він наразі зайнятий, то слід сказати «зараз я доварю борщ, і тоді ми з тобою почитаємо». Але мусить бути книжкова полиця для того, щоб дитина могла читати і сама, і це теж можна починати робити з семимісячного віку. Слід пам’ятати, що дитина, котра не вміє читати, не може обрати книжку за корінцем, тому книжки на цій полиці мусять бути розверненими до неї обкладинками, трохи перекриваючи одна одну.
Одна з важливих якостей хорошої дитячої книжки – це її міцність. Хороша книжка має коштувати дорого, але не завжди ціна відповідає якості, тому, віддаючи по кілька сотень гривень за книжку, слід бути впевненими у її якості. Особливо це стосується зовсім маленьких дітей, що рвуть книжки. Коли батьки купують сто книжок, а дитина їх тут же знищує, то в результаті не залишається ні книжок, ні любові до них.
Протягом розвитку дитини до семирічного віку, в неї двічі міняється тип мислення. Тому важливо, щоб книжки відповідали наявному у даний момент типу. У дитини до трьох років основною є координація «рука – око». Їй потрібно обмацувати все руками, інакше вона не запам’ятовує. У дитини від трьох до шести – образне мислення, тобто вона мислить «картинками». А от після шести-семи років починається словесно-логічний спосіб мислення – вони мислять реченнями, як дорослі. Спосіб мислення впливає на сприйняття, на здатність навчатися, тому навчальні матеріали, і зокрема книжки, мають бути орієнтованими на те, як дитина зможе їх зрозуміти.
Звісно, навіть ідеальне знання вікових норм розвитку не позбавляє батьків від дослідницької роботи – адже усі діти різні за своїми інтересами, темпераментом та розвитком, – тому орієнтуватися слід також на особливості та потреби конкретної дитини.
Я завжди прошу батьків обирати такі книжки, які б подобалися їм самим.
Маленька дитина потребує дуже активного залучення дорослого у читання, тому від участі батьків у цьому процесі залежить подальша її любов до книжок. Часто читання – це ще й дуже хороший спосіб проведення часу з дитиною, бо спільне дозвілля – це популярна нині проблема, зокрема для татів, які не розуміють, що робити з дитиною, особливо після важкого робочого дня.
