Лк 17, 20-25 Того часу фарисеї запитали Ісуса: «Коли прийде Боже Царство?» – Він відповів їм і сказав: «Боже Царство не прийде помітно, і не скажуть: “Ось тут” або: “Там”. Адже Боже Царство всередині вас». І сказав учням: «Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, – та не побачите. І скажуть вам: “Ось тут!” – або: “Ось там!” – не виходьте і не біжіть слідом. Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, – так буде і Людський Син cвого дня. Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом».
Про Боже Царство запитують фарисеї, а Ісус дає відповідь учням: “І сказав учням”. Вміння поставити питання є ознакою розуму, але Ісус дивиться на серце. Саме тому одні отримують Його відповіді, а інші – ні.
Ісус говорить про Царство Небесне не як про зовнішню подію, але як про внутрішній процес. В цей час учні мали би згадати всі притчі, які Ісус розказував про Небесне Царство – закваска і зерно гірчиці. Боже Царство довго зріє непоміченим, залишається невидимим для людського ока.
З однієї сторони, дозрівання Божого Царства відбувається в глибині серця людини, але про об’явлення говориться доволі виразним способом: “Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, – так буде і Людський Син cвого дня” .
Неможливо не помітити об’явлення сили Божого Царства. Але силі і славі має передувати страждання. Так і в нашому житті об’явлення Божої Слави є результатом страждання та непомітного для зовнішнього ока дозрівання.
Фактично прихід Божого Царства розпочинався вже зараз на очах фарисеїв, які запитували Ісуса. Бо в скором часі вони відкинуть Вчителя з Назарету та розіпнуть Його. Боже Царство розпочинається в темряві людського гріха і безнадії.
“Але світло світить у темряві, і не пойняла його темрява”.
