Лк 17, 26-37 Того часу Ісус сказав до своїх учнів: «І як було за днів Ноя, так буде і за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, виходили заміж – до дня, коли увійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх. Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували, а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх. Так буде в день, коли з’явиться Син Людський. Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад. Згадайте дружину Лота. Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її. Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, – одного візьмуть, а другого залишать; будуть дві разом молоти, – одну візьмуть, а другу залишать». Двоє будуть на полі, – одного візьмуть, а другого залишать. І кажуть Йому у відповідь: «Де, Господи?» А Він відповів їм: «Де труп, там зберуться і орли».
Ісус починає цю промову смертю і закінчує смертю: “Де труп, там зберуться і орли”. Ця алегорія показує напрямок думки. Орлам належить небо. Труп належить землі. Земні та небесні діла тісно пов’язані. Людський гріх лежить на землі, тягне за собою наслідок – кари небесні, які, як орли, спрямовують свій гострий зір на труп людського гріха.
Сьогоднішні роздуми для мене – це роздуми про гріх. Підтверджують цю інтенцію приклади із життя Ноя та Лота. В часи цих біблійних героїв земля була переповнена гріхом.
Перелік дієслів – людських дій часів Ноя та Лота не дає підстав судити про гріховність людства. Вони робили звичайні буденні, земні речі – тривала рутина.
Чи можемо побачити тут натяк від Ісуса, що рутина вбиває життя, дух? Ми заспокоюємо себе в стані рутини, запевняємо себе, що все добре, саме тоді поступово починаємо духовно вмирати.
Антагонізмом заспокоєності рутиною є спонтанність, пригоди, а найбільше – криза. Саме криза є тим духовним станом, який провокував до зростання віри Авраама, Ісаака, Якова, Йосипа… Саме в кризі народжується віра, а не в заспокоєності рутини.
Варто переоцінити значення криз у нашому житті.
Коли день настане, маємо залишити все – світ речей, в якому ми влаштовували свою рутину найкомфортнішим чином. І це вдається не всім. В такі виключні і вирішальні моменти виявляється істинні прагнення, цінності та пріоритети. Кому важливий Бог, буде вдивлятися за обрій, кому важливіші речі – обертатиметься назад.
Ось так ми вивели іще одну закономірність: віруючі спрямовані вперед, людина речей завжди дивиться назад, в минуле.
Загалом це Євангеліє є “твердою” і несмачною їжею, корисною, життєво необхідною, але несмачною. І хтось, як вередлива дитина, відвертається, капризує і просить чогось “солоденького”. А хтось є зрілим християнином: дістає це Слово з “холодильника”, розігріває своїми роздумами, молитвами і…
Смачного всім.
