Нейропластичність — це коли мозок формує нові нервові контакти між клітинами — синапси. Синапс — анатомічна структура, що забезпечує передачу інформації від одного нейрона до іншого. Цей процес можна уявити так: нейрони, які одночасно активуються, ніби шукають один одного за рахунок утворення та росту своїх відростків. Останні, контактуючи між собою, формують новий синапс. Так у мозку утворюються цілі нейромережі.
Наші знання зберігаються саме в синапсах. Протягом дитинства формується максимальна кількість таких зв’язків. А в підлітковому віці (12–14 років) починається процес обрізки «зайвих» синапсів. Кожен нервовий контакт є дуже енергозатратною структурою для мозку, тож він прибирає ті з них, які рідко використовуються. Упродовж решти життя ми щосекунди втрачаємо близько 30 тисяч синапсів. Щоб запобігти цьому, треба створювати якомога більше нових синапсів.
Найкращий спосіб формувати нові нервові зв’язки — навчання. Будь-які нові знання і навички, новий досвід вдосконалюють нас.
Такі old-school методи навчання, як конспектування, перефразування своїми словами почутого чи прочитаного, переказування або відтворення у пам’яті законспектованого напередодні дуже ефективно стимулюють нейропластичність мозку.
Тренуйте довільну увагу
Увага буває мимовільна, довільна і ендогенна.
«Найдешевша» увага — та, яку найлегше викликати — мимовільна. Варто підстрибнути, змінити інтонацію, плеснути руками, і ваш мозок зреагує на це.
«Найдорожча» увага — довільна. Вона вимагає залучення багатьох структур мозку. Підлітки здатні тримати довільну увагу 10 хвилин, дорослі — до 20 хвилин. Довільна увага вимагає психічних зусиль, тому сила волі і довільна увага — речі синонімічні.
Як впливати на утримання довільної уваги? Наприклад, якщо просто сказати підліткові стояти нерухомо, він витримає недовго. Але якщо він уявить, що є охоронцем, який стоїть на варті і виконує важливу місію, тоді тримати довільну увагу буде простіше. Правильна побудова ігрової форми навчання підвищує рівень уваги. Тому контрольована з боку дорослих гра і навчання в дії тримають довільну увагу підлітків довше, ніж просто вказівка «роби, бо так треба». Недаремно гра — одна із найефективніших форм автоматичного навчання.
Провокуйте виділення дофаміну
Підлітками керує дофамін. Саме тому їм хочеться спілкуватися, заводити нові знайомства, вони женуться за емоціями й ризиками. Не останню роль тут відіграють статеві гормони. У дітей до 12–13 років розвиток статевих залоз гальмується гормоном мелатоніном. Але його кількість різко зменшується в підлітковому віці. Це стає дуже помітно за графіком сну дитини: більшість підлітків за хронотипом стають «совами».
Щоб урівноважити потреби й особливості підлітків, варто застосовувати project-based learning. Проектне навчання включає соціальну складову, тому старшокласники, маючи базові знання, поринають у вирішення творчих завдань, спільну роботу в групі. Саме тоді задіюється ендогенна увага, яка не вимагає надмірних витрат ресурсів з боку головного мозку і дає змогу бути зосередженим упродовж тривалого часу.
Інша функція дофаміну — формування цілеспрямованості й мотивації. Якщо навчитися самостійно контролювати виділення додаткового дофаміну в мозку, можна успішно подолати лінь та прокрастинацію. Виділення в мозку дофаміну можна стимулювати фізичною активністю, спортивними тренуваннями або… мріянням.
Коли підліток уявляє, яким крутим він буде, коли виконає завдання/проект/презентацію, як результати його праці високо оцінять вчитель та однокласники, мозок виділяє дофамін. А підліток вчиться самомотивації.
Помилки — обов’язкові
Помилка — дуже ефективний інструмент навчання. Мозок не буде навчатися, якщо він недостатньо або надмірно активований. Помилка забезпечує помірну активацію (тонус) головного мозку. Працює це так: коли ви раптом неочікувано отримали винагороду, виробляється той самий дофамін, та ще й у великій кількості, викликаючи стан задоволення, ейфорії. Саме тому всім подобаються несподівані приємні сюрпризи. Мозок, звісно, прагне повторити ситуацію, після якої дофамін знову виділиться.
Тепер уявімо підлітка: він виконує задачу, знає, як її вирішити, і очікує на правильну відповідь. Дофамін виділяється, дитина задоволена, що зараз отримає хорошу оцінку. Але тут стається помилка, дофамін не виділився, і мозок не отримує очікуваної винагороди. Як наслідок активується ділянка мозку, що має назву «передня поясна звивина». Вона поширює свої імпульси одночасно до різних відділів мозку. І мозок автоматично активується і без вашого «втручання» починає шукати, де була допущена помилка.
Отже, завдяки помилкам мозок може навчатися сам. А приказка про те, що треба вчитися на чужих помилках, не завжди правильна. Людина ніколи не навчиться, не допустивши своїх помилок. Помилки під час засвоєння нового матеріалу є обов’язковими!
Чого не варто вимагати від підлітків
1. Уміння планувати і виконувати заплановане: у мозку підлітків іде боротьба двох структур — лобної кори і зон-спокусників (центру задоволення, центру страху), і частіше перемагають останні.
2. Сили волі — за це відповідає лобна кора. У підлітків вона працює неефективно, але активність цієї частини мозку з віком зростає.
3. Стабільної роботи головного мозку: 15–20 років — найактивніший період переформатування кори головного мозку, тому стабільність і раціональність — це не про підлітків.