Але яке це спілкування? От у чому питання.
Коли не вдається спілкуватися відкрито і зрозуміло, то це стає причиною непорозумінь з партнером, що може викликати почуття самотності. Часто складається така ситуація, що двоє людей можуть жити ніби разом, але не складати одне ціле. На жаль, багато людей в подружньому житті опиняються саме в такій ситуації. Так не повинно бути.
Сила волі
Невимушене спілкування не виникає саме по собі. Мабуть, до весілля ви думали протилежне. Для багатьох людей таке спілкування – недосяжне. Але попри все потрібно спілкуватись, щоб досягти гармонії в сім’ї. Людину можна пізнати лише завдяки спілкуванню.
Спілкування – це сила волі. Ми самі обираємо, спілкуватися чи ні. Говорити «не вмію добре спілкуватись, просто я такий» не є виправданням.
Це правда, що людей за особливостями спілкування можна поділити на дві категорії:
«мертве море»;
«словесний потік».
Ті, хто належать до категорії «мертве море», про свої думки, почуття, досвід не говорять, вони не бажають про це говорити.
Друга категорія людей – «словесний потік». Вони говорять усе, що думають, їм простіше в спілкуванні, але вони не вміють вислухати.
Для ефективного спілкування потрібно вміти говорити і слухати. Ми здатні спілкуватися, але кожен має свої труднощі в спілкуванні.
Спілкування – це право вибору, а не тип особистості. Саме людина вирішує, відкрити серце чи ні. Не варто звинувачувати себе через те, як на це відреагує ваш партнер. Жити лише для себе – це неправильно. Шлюб може стати ідеальним лише за наявності взаємного спілкування.
Буденні події
Якщо в сім’ї є проблеми з відвертим спілкуванням з коханою людиною, то найкраще почати з обговорення буденних подій, а згодом перейти на особисті теми.
Наприклад: декілька тижнів обговорюйте деталі життя: «Кохана, сів я в машину, під’їхав до сигналу «стоп», звернув ліворуч… в офісі зняв плащ, повісив на вішалку…». Я говорю з перебільшенням, але думаю, що вам зрозуміло. Детально проаналізуйте своє життя, а через декілька днів ви говоритимете лише про основні події дня. Це дасть партнерові відчуття єдності. Він (вона) вважатиме себе частиною вашого життя.
Також важливо знати місце роботи вашого партнера. Він зможе краще пов’язати себе з вашим світом, якщо матиме візуальний образ вашого робочого місця. Також познайомте його (її) зі співробітниками. Це для того, щоб краще уявити собі певну ситуацію. Наприклад, ви скажете, що «Кевін сьогодні мав поганий настрій». А партнер матиме уяву про Кевіна, зокрема, як він виглядає, маючи поганий настрій.
Другий рівень спілкування – це вирішення проблем чи питання вибору. Процесу вирішення проблем я присвятив цілий розділ. Часто це основне питання конфліктів у сім’ї.
Загострення кризи
Третій рівень спілкування – це спілкування «під тиском». Це коли температура емоцій піднімається, вони вами керують. Як результат – з’являється хаос. Як уникнути безладу та водночас зберегти єдність у таких критичних ситуаціях?
Одного літнього дня, багато років тому, ми з майбутньою дружиною відвідали священика, що мав нас вінчати.
Ми утрьох обідали під розлогим дубом, і він сказав такі слова:
«Якщо ви розлючені – говоріть по черзі». Він пояснив, що слід висловлювати свої думки приблизно від трьох до п’яти хвилин, щоб ваш партнер мовчав і не перебивав вас. Тоді те ж саме, тільки вже говорить ваш партнер, а ви мовчите. Цей діалог має тривати стільки, скільки потрібно вам.
Того теплого серпневого дня я й подумати не міг, що це стане в нагоді, адже в мене така чудова дружина. Чому маю сердитися на неї? Невдовзі я отримав відповідь на своє запитання.
Відтоді я радив те саме сотням подружніх пар. Ця порада говорити по черзі конфлікту не вирішує, але зменшує напруження. Це сприяє вирішенню проблеми.
«Говорити почергово»: поради
Наведу декілька порад. Коли партнер говорить – ви уважно слухаєте. Вміти слухати – це велика сила. Більшість людей ніколи не стають добрими слухачами.
Немає сенсу говорити, якщо ніхто не слухає. Якщо ваш партнер говорить, ви слухаєте. Не сидіть, готуючись до контрнаступу, це заважає уважно слухати партнера. Висловіть свої думки, коли буде ваша черга. Не хвилюйтесь, думайте про те, що каже ваш партнер.
Зверніть увагу на вираження змісту та почуттів. Намагайтеся зрозуміти хід думок вашого партнера: «Я усвідомлюю, що ти відчуваєш. Я поясню так, як розумію». Тоді поясніть думку партнера своїми словами. Логічне пояснення має велике значення.
Спитайте партнера: «Які вимоги я не можу виконати?»
У відповідь, можливо, почуєте, що не виконуєте певних щоденних обов’язків. Ці обов’язки можуть видатися дрібницею для вас, але вони важливі для вашої дружини (чоловіка).
Любов вимагає уваги. Ви повинні піклуватися про потреби вашого партнера.
Долаючи бар’єри для спілкування
Образ подружньої єдності дуже гарний. Але створення його потребує неабиякого творчого підходу та затрат енергії. Проте воно того варте.
От декілька практичних порад щодо подолання бар’єру спілкування.
«Вони не відкриваються». Найпоширеніша скарга, яку я чую, – це те, що людина не відповідає однозначно або мовчить. Здебільшого так поступають чоловіки, але багато жінок теж не бажають відкривати свою душу. Проте це не психічний розлад. Особисто знаю чоловіків, котрі не мають бажання відкрити своє серце будь-кому, навіть дружині. Це стає причиною депресії, комплексу неповноцінності. Як наслідок, такі чоловіки роблять висновок, що в них – не все гаразд. Хоча це не так.
Кожен з нас має сильні та слабкі сторони. Змінити минуле неможливо, але майбутнє залежить саме від нас! Можливо, дитинство навчило нас бути закритими в собі, але все-таки варто відкритися та здобути відчуття щасливої єдності з коханою людиною.
Будь-який хід подій також можна змінити. Потрібно вирішити, чи єдність у подружньому житті вартує болісних змін. Я впевнений, що так.
Перший крок до спілкування – це вирішення непорозумінь з дружиною (чоловіком).
Сядьте зручно разом та скажіть:
«Кохана (коханий), у нас стосунки розвиваються не так, якби хотілося. Одна з найбільших проблем – це моє небажання з тобою розмовляти. Я все тримаю в собі, мені важко висловити свою думку та почуття. Тобі важко зрозуміти мене, бо не вмієш читати мої думки.
Я хочу вдосконалити наше спілкування і прошу тебе допомогти мені. Що порадиш?»
Дайте час на відповідь. Можливо, партнер матиме відповіді на ваші запитання. Скажіть те, про що вам важко говорити. Зокрема, що вам важко почати розмову, якщо людина запитує про вичерпну відповідь.
Один чоловік відповів: «Продовжуй запитувати мене, не звертай увагу на мої короткі відповіді. Я хочу відповісти, але не відразу. Ти запитуй, я відповідатиму».
Ваша половина може допомогти вам. Більшість людей охоче дають пораду, особливо коли людина потребує її. У вас буде більше шансів розмовляти, якщо він (вона) виявить цікавість до вашого захоплення чи роботи. Разом читайте журнал, дивіться телевізор, удвох відвідуйте якісь вечірні курси. Якщо це вас об’єднає, то час і гроші не будуть «викинуті на вітер».
Проте це може бути ще не найгірше. Можливо, ви маєте болючу та незагоєну душевну рану з минулого? Якщо так, тоді відкрийте серце і дозвольте коханій людині зцілити вас. Жодна невдача не варта страждання на решту життя. Ви повинні забути заподіяне вам зло. Якщо важко говорити про проблему, то напишіть і попросіть партнера прочитати у вашій присутності. Тоді поговоріть про це. Інколи олівцем та аркушем можна сказати більше, ніж промовити словами.
Ваш партнер також може проаналізувати свою манеру спілкування. Якщо він говорить надто багато, то у вас немає шансів висловити свою думку. Один з партнерів спочатку дає запитання, тоді на нього відповідає. У цьому випадку другий партнер почувається непотрібним.
Одного разу дівчинка писала твір про Авраама Лінкольна і попросила маму допомогти. Мама знала, що батько багато знає про громадянську війну, тому сказала: «Спитай батька».
Дівчинка відповіла: «Мені не потрібно знати так багато».
Якщо вважаєте, що розмови на інші теми матимуть результат, то поговоріть про це. Ви шукаєте вирішення проблеми, отже, будь-яка порада може стати в пригоді. Можливо, у вас негативне ставлення до партнера через те, що ви сексуально незадоволені своїм партнером, і ви про це не розмовляли. Ви могли не обговорювати сексуальні потреби, але це може бути справжньою перешкодою для спілкування на інші теми. Поговоріть про це, розмова допоможе, принаймні не зашкодить.
«У мене такий характер». Безконтрольний гнів – це бар’єр для спілкування. Спілкуватися з розлюченою людиною просто неможливо. Бути розлюченим – це не зло, це емоції.
Гнів – це вияв справедливості або егоїстичного сприйняття світу. Навіть справедливий гнів може стати причиною недобрих вчинків. Гнів не повинен над вами панувати.
Як контролювати гнів у подружньому конфлікті? Пропоную простий спосіб зняття напруження під час конфлікту: «Кохана, я починаю гніватися, знаю, що ти не хочеш, щоб я гнівався. Пропоную припинити розмову та заспокоїтись». (Маю на увазі на декілька хвилин, годин або днів).
Це не уникнення конфлікту, а тимчасова «зупинка» для того, щоб вгамувати свої емоції. Після цього – обдумайте свої дії, думки та почуття. Не кваптеся, бо можете зробити хибний висновок. Обміркуйте, визнайте свою провину, егоїстичність, недобре ставлення чи інші помилки.
Коли заспокоїтесь, ведіть діалог спокійно, не перебиваючи один одного. Кожна проблема має своє вирішення. Злість, гострі чи принизливі слова лише ускладнюють конфлікт.
Гнів також вказує на те, що потрібно зробити, щоб покращити стосунки. Взаємини стануть кращими, якщо ви зробите все так, як слід. Злість завжди руйнує стосунки, а стриманість – зближує.
«Він дуже егоїстичний». «Мій чоловік дуже егоїстичний, – сказала одна жінка. – Коли ми спілкуємось, все повинно бути так, як він сказав. Я завжди не маю рації.
«Сядь та послухай, як повинно бути!» – це його стиль спілкування».
Егоїзм – це найбільша перешкода для єдності. Це хвороба, якою хворіють всі люди. Найбільші вороги в досягненні подружньої єдності – це ми. За своїм характером ми прагнемо протилежності: «Вважаю, що моя позиція – найкраща для мене, інакше я не буду собою. Я ж не виберу іншу позицію».
У цьому випадку нам допоможе людська свідомість, що допоможе реалістично оцінити будь-яку життєву ситуацію. Отже, я маю вибір і можу забути свій егоїзм.
Протилежна чеснота до егоїзму – це любов, щира і безумовна. Це найкраще, що можу дати коханій людині. Таку любов можна дати, якщо подолати свій егоїзм.
Ви можете подолати цей недолік у себе, але не в партнера. Хоча можете бути прикладом для наслідування, якщо здолаєте егоїзм.
«Я не хочу її кривдити». Багато партнерів не відкривають свої серця тому, що не хочуть ранити свою близьку людину. Вони вважають, що не варто бути дуже відвертим. На думку багатьох людей, краще жити відносною єдністю, ніж розірвати стосунки. Такий намір вартий уваги, бо кожен з цих людей рано чи пізно через це відчуває напруження. Щоб розвиватися та стати зрілим, потрібно взяти на себе відповідальність зрілої людини.
Інколи це досить складно.
Це не означає, що потрібно розказати всю історію за один раз, у будь-який час. Це я називаю «руйнівним вибухом». Місце і час для такої розмови слід вибирати обережно. Конструктивний діалог – це протилежність до «руйнівного вибуху». Я не заохочую виливати весь бруд на свого партнера заради чесності.
Чесність не змушує виражати всі свої почуття, їх потрібно «просіяти». Добре, коли вони будуть «цеглинами», які можна висловити коханій людині. А якщо це «бомби», то розрядіть їх, доки вони не зруйнували ваш шлюб.
Зазначу, що певні аспекти будування стосунків є дуже болючі. Особистий розвиток не відбувається безболісно, справжня любов стимулює цей розвиток разом з болем. Ніхто не любить болю, ваш партнер теж не зрадіє від правди. Якщо ж біль приведе до позитивного розвитку, то варто спробувати.
Хірургічне втручання – неприємне враження, але результат – це ваше життя.
Кожна людина повинна пережити емоційну, соціальну та духовну «операцію», а партнер може бути «хірургом». Зрозуміло, що ви не бажаєте говорити про всі свої страхи та розчарування. Люди не завжди бувають щасливі й задоволені. Критикувати партнера – невдячна справа, краще сприйняти людину з розумінням.
Ніколи не «виливайте» своє нещастя та звинувачення на партнера, прикриваючись «чесністю». Пам’ятайте, що щастя (чи нещастя) – це душевний стан, який обираєте самі для себе. Ставлення та дії партнера можуть спонукати чи стримувати вас, але вибір – за вами. Надмірно піклуватися про партнера теж не варто. Партнер потребує любові, достатньої для того, щоб говорити правду, але не потребує ще одного батька чи матері.
Зважте ваші ліки для стосунків дуже уважно, щоб не було «передозування». Жоден з нас не може визнати свої недоліки за один день. Ліки потрібно приймати регулярно, а не все за один раз. Виберіть сприятливий час і спитайте, чи партнер може прийняти трохи конструктивної критики. Не робіть цього, якщо партнер не готовий. Постарайтеся, щоб партнер прийняв вашу критику позитивно, не забувайте про компліменти.
Наприклад, дружина сварила за те, що залишаю волосся в умивальнику. «Коханий, чи можна тобі зробити зауваження?» Тепер у мене вибір сказати «так» або «ні». Якщо скажу «ні», то вже через годину закортить спитати: «Щодо зауваження, кохана, що ти мала на увазі? Мені дуже цікаво». Вона відповість: «Ні, це може почекати до завтра чи до наступного тижня. Якщо матимеш бажання про це поговорити, то скажи мені».
Мабуть, відразу ж виникає бажання відповісти: «Хочу поговорити зараз».
Тоді Керолін говорить: «Спочатку скажу дещо про тебе. По-перше, мені подобається те, що ти завжди кладеш свій одяг на місце. Я розмовляла з іншими жінками. Вони казали, що їхні чоловіки розкидають одяг по всьому будинку, на відміну від тебе. Думаю, що тебе так мама навчила. Точно не знаю, але мені це подобається. По-друге, дякую за те, що помив вітрове скло на моїй машині. Люблю, коли ти це робиш. По-третє, дякую за те, що ти вдома чистиш підлогу пилососом щочетверга. Це для мене блаженство. Це я кажу тому, що справді тебе люблю. Тільки в тебе є один маленький недолік. Якщо ти виправиш цей недолік, то я буду справді щаслива».
Після цих слів дружина завоювала мою увагу повністю, а я був готовий її слухати, бо вона мене любить і цінує. Тоді Керолін сказала: «Коли я заходжу в ванну, то бачу волосся в умивальнику. Це мене дратує. Попрошу тебе, прибирай волосся після себе, перед тим, як вийти з ванної кімнати».
Відтоді я найкраще в світі прибираю волосся з умивальника.
Завдяки компліментам дружини розумію, що я не невдаха. Свої обов’язки виконую добре, тому маю стимул розвиватися і надалі. Проте якщо розкритикувати і не похвалити людину, тоді, запевняю, я б здався. «Я роблю все, щоб було добре їй (йому), а який результат? Критика на мою адресу! Все, я здаюся», – ось такими були б мої думки.
«Знаю, що мені бракує впевненості в собі». Багато людей страждають від довготривалого почуття неповноцінності, навіть якщо на вигляд це цілком впевнена та досвідчена людина. Ми звертаємо увагу на свої помилки, забуваючи про здобутки. Кожну соціальну подію сприймаємо так, як загрозу. А коли доходить до шлюбу, то нам важко виразити свої думки, бо вважаємо, що їх відкинуть так, як непотріб.
Джеймс Добсон зазначив, що «відсутність почуття власної гідності створює різноманітні симптоми психічних відхилень більше, ніж інші чинники». Він стверджує, що наше суспільство цінує красу, розум та атлетичне тіло. Якщо людина зазнає невдачі в цих трьох сферах, то почувається невдахою.
Ваша самооцінка може помилятися. Ви, можливо, не супер-модель чи випускник Стенфордського університету, не вмієте забити м’яч так, як Андрій Шевченко.
Тоді хто ви? Ви – проста людина, як і решта людей. Сотні людей з вашого оточення боролися та успішно здолали почуття неповноцінності. Ви також здатні на це.
Зрозуміло, що ви маєте певні недоліки та невдачі. Проте ви маєте свої добрі риси і можете досягнути багатьох цілей. Можливо, ви не зможете пройти тест до вступу в медичний університет, але знаєте, як створити веб-сайт. Можливо, у вас не ідеальна фігура, зате ви дружелюбні, привабливі та маєте чудові акторські здібності. Ваші здібності – унікальні, саме так і повинно бути. Усі люди різні, як сніжинки.
Будьте собою, використовуйте свої можливості і не хвилюйтесь за те, що змінити неможливо. Ви – прекрасна людина, ваші вчинки певною мірою впливають на вашу гідність. Ви маєте можливість досягати високої мети. Нехай емоції не керують вами.
Яким чином можна допомогти своїй половині подолати комплекс неповноцінності? Потрібно заохочувати його (її) до того, щоб забути минуле і думати лише про майбутнє з впевненістю та любов’ю. Це суть шлюбу. Тягар шлюбу не може лежати на одному з партнерів.
Джеймс Добсон пропонує вражаючий образ подружнього заохочення:
Життя було важким тягарем, ти мала багато страждань. До цього моменту ти вирішувала тягар своїх проблем самотужки і без людської підтримки. Були часи, коли твій відчай був нездоланним. Дозволь розділити твій тягар. З цього моменту ти мене цікавиш як особистість. Ти достойна моєї уваги, і я поважатиму тебе. Понад усе хочу, щоб ти не переймалася своїми турботами, скажи мені про те, що тебе хвилює. Ми разом шукатимемо і знайдемо правильне вирішення твоїх проблем.
Якщо людина каже такі слова, то дає своєму партнерові любов, розуміння, заохочення та напрямок руху. Це спонукає радше до доброго ставлення, ніж до відчаю. Добре ставлення завжди дає стимул до спільного розвитку.
Висновок
Здорове та зрозуміле спілкування – це не розкіш, а необхідність. Без спілкування не буває єдності. Перешкоди для спілкування можуть здаватися грізними, але їх можливо подолати. Можливо Ключ до здійснення ваших бажань – це спілкування. Якщо бажаєте бути щасливими в шлюбі – забудьте про минулі негаразди. Цей процес безболісним не буде, але біль сприяє розвитку стосунків. Ці поради повинні вам допомогти.
Шлюб вашої мрії
