По даній темі вже написано безліч статей, але дуже шкода, що дана вона не скільки не втрачає своєї актуальності.
Важливі «дзвіночки»:
– Ви здивовані потребами партнера більше ніж своїми, його бажання для вас первинні і незаперечні.
– Вам доводиться відмовляти собі в улюблених заняттях, захопленні, чомусь важливому, тому що Ваш партнер висловлює негатив з даного питання.
– У вас зовсім немає свого особистого часу, ви весь час повинні звітувати де перебуваєте і чим займаєтеся.
– Ви не можете придбати вподобану річ, косметику, змінити зачіску, не отримавши попереднього схвалення.
– Відкрито виражається негатив щодо ваших родичів і друзів, з метою мінімізувати / припинення зустрічей.
– Ви постійно думаєте, що і як сказати, побоюючись реакції партнера.
– Ви відчуваєте страх перед партнером, його оцінкою.
– Вам чітко вказують, як жити: з ким спілкуватися, що носити, дивитися, над чим сміятися ….
– Ви не можете відкрито проявляти / говорити про свої почуття й емоції.
– Уже самі погано розумієте, де ваші бажання, а де партнера.
– Відчуваєте себе пригніченою, пасивної, нездатною приймати самостійно рішення.
Цей список можна продовжувати дуже довго. Але якщо серед даних пунктів ви знайшли навіть один збіг, то це хороший привід задуматися, а ще краще звернутися за допомогою до фахівця і разом все грамотно зважити і оцінити. Далі зазвичай ситуація ускладнюється і приєднується вже фізичне насильство.
А тепер пару слів про причини через які жінки продовжують перебувати в насильницьких відносинах:
– Залежність фінансова і емоційна.
– Боязнь і залякування агресором.
– Непохитна віра / надія, що все зміниться.
– Уявлення про такі взаємини, як про норму (по типу – всі так живуть, б’є – значить любить, нічого кращого не заслуговую …)
– Відчуття власної провини в тому, що відбувається, позиція жертви.
– Заради дітей.
– Бажання змінити людину, допомогти йому.
– Відсутність підтримки.
Дуже шкода, що часто жертви домашнього насильства знаходяться в ньому роками, навіть не роблячи спроб щось змінити. А вихід з насильства є, але він не легкий, потрібно серйозна робота, спочатку націлена на подолання співзалежності, а потім вже робота з особистістю. Спрямована на вихід з пасивної позиції, прийняття себе, набуття впевненості і поваги до себе, так само необхідно міняти неефективні моделі поведінки. І часом на таку роботу може піти кілька років, але результати того варті. Адже життя занадто коротке, щоб страждати і кожна людина неодмінно заслуговує до себе шанобливого ставлення!
Марія Зеліна
