Я, Гордон Ньюфелд, психолог розвитку і клінічний психолог. Усе своє життя я займаюся тим, що допомагаю дорослим, відповідальним за виховання дітей, зрозуміти своїх дітей. І я сподіваюся, що мій внесок буде довгостроковим.
Найблискучіші уми билися над проблемою тривожності протягом століть, можливо, і довше. Але в них не було терміна “тривожність”. Чи можу я бути настільки самовпевненим, аби стверджувати, що я розумію, що таке тривожність? Думаю, я просто опинився в потрібному місці та в потрібний час. Сьогодні в нас є концептуальні інструменти, за допомогою яких ми можемо наблизитися до розгадки цієї таємниці.
Моя робота – скласти докупи частини пазла. І я думаю, що в мене є всі частини, необхідні для розуміння тривожності.
Якщо ж ми зможемо зрозуміти суть тривожності, ми також зможемо вирішити i її проблему.
КЛЮЧ до розуміння тривожності
Досить велику частину мозку займає система сповіщення про небезпеку. І тривожність – це, так би мовити, суб’єктивна верхівка айсберга цієї системи. Коли ми відчуваємо тривогу, ми, по суті, отримуємо від системи сигнал про небезпеку. Коли наші діти переживають тривогу, це означає, що вони відчувають небезпеку. І ця інформація здатна повністю змінити нашу поведінку стосовно них.
Що для нас небезпека?
Виявляється, визначальна потреба кожної людини, і особливо дитини, – це потреба у прив’язаності. Ми потребуємо контакту і близькості. Тому основна небезпека для нас – це зіткнення з роздiленням iз тими, до кого ми прив’язані. Що таке роздiлення, який вплив воно може мати, чи є воно фізичним, емоційним або психологічним – саме поняття роздiлення вмiщує в себе дуже багато моментів. Але основний висновок простий: тривожність у наших дітях говорить про те, що вони зіштовхуються з бiльшим роздiленням, ніж спроможнi витримати.
Чи стають наші ДІТИ тривожнішими?
Це цікавий феномен: наші діти стають все більш тривожнішими. Чи означає це, що вони перебувають у більшій небезпеці, чи справа в чомусь іншому? Я думаю, слушно і те, й інше. Діти справді перебувають у більшій небезпеці – вони зіштовхуються з розділенням набагато частіше, ніж будь-коли. І водночас існує плутанина в поняттях. Наприклад, сьогодні фахівці часто приймають сором’язливість за тривожність. Але сором’язливість – це щось зовсім інше. Так, сором’язливість сьогодні вважають патологією і називають соціальним тривожним розладом (соціофобією). Насправді ж сором’язливість – це дуже важливий інстинкт, який захищає прив’язаність. І ми маємо розрізняти ці два поняття. Сором’язливість – абсолютно природне й нормальне почуття. Швидше, нас має насторожувати, якщо діти його не мають.
Розуміння дитячої та підліткової тривожності
Ми поговоримо про шість несподіваних способів вирішення проблеми тривожності. Несподіване в них те, що вони суперечать сучасним підходам до вирішення цієї проблеми. Але справа в тому, що сучасні підходи не базуються на розумінні суті тривожності. Щойно ми зрозуміємо її суть, ці способи набудуть сенсу і стануть цілком логічними.
Гордон Ньюфелд – всесвітньо відомий клінічний психолог, психотерапевт, автор підходу про розвиток особистості, заснованого на концепції багаторівневої прихильності, провідний представник психології розвитку
