Українське суспільство втрачає десятки мільйонів доларів через насильство щодо жінок, такий звіт із аналітикою оприлюднив Фонд ООН у галузі народонаселення. Міжнародні партнери і в нещодавньому зверненні президент України Петро Порошенко закликають депутатів Верховної Ради України ратифікувати Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яку Україна підписала ще у 2011-му, а також ухвалити закони, які б врегулювали відповідальність за ці порушення. Втім, депутати досі не готові це зробити, бо неправильно трактують визначення в цій конвенції, зокрема слово «гендер», вважає народний депутат, представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко і негативну роль, за її словами, в цьому грає церква.
Чому Церква проти? Невже вона підтримує насильство жінок? В цьому питанні розбирався адвокат Сергій Гула.
Стамбульська конвенція є бомбою уповільненої дії. Разом із пунктами про захист сім’ї та жінок вкрадається небезпечне поняття “гендер”. Ратифікуючи міжнародні документи, ми приймаємо їх в систему нормативно-правового поля України. Якщо виникатимуть колізії між міжнародними документами, ратифікованими Україною, то застосовуватимуться норми міжнародного документа.
В чому небезпека Стамбульської конвенції?
В даному документі ідеться про визначення поняття “гендер”. Ми знаємо, що є 2 статі: чоловіча і жіноча від латинського “genos”. Але стаття 3 Стамбульської конвенції говорить, що гендер це соціальна закріплена роль, а не фізична стать.
На сьогодні визначається тільки на сексуальній основі більше 40 сексуальних ролей. При цьому багато експертів прогнозують, що за 10, 15, 20 років такі соціальні ролі, як педофілія, може бути закріплена в європейському законодавстві.
При цьому 4 стаття передбачає заборону дискримінації на підставі гендеру. А це суперечить Кримінальному кодексу України. Відповідно потрібно змінювати ККУ. Це тягне за собою велику кількість нормативно-правових змін та руйнацію ціннісного ядра українського соціуму.
