Кажуть, що найважча робота на Землі — це бути батьками. І мова тут йде не лише про обов’язки дорослих людей, а про те, що варто їм робити, щоб бути найкращими батьками на світі?!
Відповідь на це запитання кожен дає свою, і проявляється вона у вихованні. Хтось ні на секундну не залишає своє чадо без нагляду, хтось навпаки — дає дитині волю. І правда в тому, що нема єдино правильних настанов, як виховувати дітей, кожен робить це по-своєму, опираючись на чийсь досвід, поради і т.д.
Та все ж таки існує один нюанс, який потрібно врахувати, якщо ви хочете, щоб ваша дитини виросла самодостатньою. Мова іде про гіперопіку.
Отож, що потрібно робити, виховуючи дитину? Перш за все, дати відповідь на запитання “А що ж таке виховання?”. І вона дуже проста: виховання — це захист дитини. Батьки вчать, як варто робити, чого краще уникати, як поводитись в тій чи іншій ситуації; вони опікуються. Однак завжди потрібно пам’ятати, що опіка має мати межі, перетнувши які, можна зруйнувати дитині життя.
Рано чи пізно ми покидаємо батьківське гніздо і намагаємось самостійно справлятись з усіма викликами життя. Але як це має робити людина, яка з дитинства звикла, що за неї все вирішують інші?!
Іноді батьки вважають, що приділяти весь свій час дитині — це саме те, чого вона потребує. Тому намагаються бути поруч при першій же нагоді. Це стосується навчання, вільного часу з друзями та ін. Однак вони не задумуються над тим, що в один момент життя може стати для дитини справжнім випробуванням, і вона не знатиме, що з ним робити.
Ще одна помилка батьків — покладання великих надій на дитину, адже вона найкраща! Але як тільки дитина починає щось робити по-своєму, батьки розчаровуються, бо її дії не збігаються з їхніми очікуваннями.
І все б нічого, але коли дитина бачить розчарування в очах батьків, то сприймає себе як невдаху. Розуміючи, що планка, встановлена ними, знаходиться занадто високо, діти впадають в депресію. Навряд чи це саме те, чого хочеться батькам.
Тому не намагайтесь виховати “правильних” дітей, бо в цьому випадку зазвичай забувається, що ніхто не застрахований від провалів.
Тож напрошується ще одне запитання — як зробити так, щоб дитина, вийшовши в світ широкий, знала, що робити із власним життям? Ось 4 пункти, які варто пам’ятати:
1. Захищаючи дитину, дозвольте їй робити помилки
Всі батьки намагаються вберегти власну дитину від болю та розчарувань. Підтримуйте її, скеровуйте на правильну дорогу, та, незважаючи на це, дозволяйте робити помилки, щоб вона мала змогу вчитись на них.
2. Захищаючи дитину, дозвольте їй самостійно приймати рішення
Коли батьки дозволяють дітям самостійно приймати рішення і робити щось самим, такі діти виростають більш винахідливими. Просто спостерігаючи за діями, ви вчите як самим допомагати собі, і це хороший урок, який рано чи пізно знадобиться в житті.
3. Захищаючи дитину, робіть так, щоб вона відчувала, що ви завжди поруч
Перш за все, вона повинна відчувати саме захист, а не те, що потрібно у всьому підпорядковуватись іншим.
Не забувайте, що настане час, коли їй самій потрібно буде приймати рішення і інколи ви з ними не погоджуватиметесь чи не схвалюватимете. Але завдяки цьому вона знатиме, що несе відповідальність.
4. Не варто робити для дитини те, що вона сама здатна зробити
Дуже часто батьки настільки турботливі, що все самі роблять замість свого чада, допомагають там, де ті не потребують. Тому важливо дочекатись моменту, коли дитина сама попросить допомоги: є ймовірність, що вона все-таки впорається зі всім самостійно.
Звичайно всі батьки хочуть вберегти свою дитину і надіються, що світ не буде жорстокий. Але варто також розуміти, що насправді він ніколи не буде поблажливим. Світ — це реальність, і якщо батьки завжди намагатимуться вберегти своїх дітей від усіх випробування, то цим самим захищатимуть їх від винагород, якими наповнене життя.
Тому не забувайте, перемагає лише той, хто сам готовий приймати виклики, не ховаючись за плечима інших.
