Як жити в злагоді з чоловіком, який належно не оцінює старань дружини. Пропонуємо розповідь однієї сім’ї.
Я перебуваю у щасливому шлюбі понад 15 років. У нас четверо чудових дітей. Інколи ми з чоловіком помиляємося, та я часто роздумую над тим, чи цінує він мої старання. Ведення домашніх справ, доволі, невдячна робота, але я маю право очікувати на кілька слів подяки.
У мене часткова зайнятість на роботі, відтак, саме я відповідальна за добробут кожного члена сім’ї, зокрема чоловіка. Я стараюсь робити різні приємні дрібнички для моїх рідних, які, на мою думку, роблять їх щасливішими та більш здоровими. Приміром, нещодавно чоловік вирішив притримуватись кетогенної дієти, щоб покращити свій фізичний стан та настрій. Йдеться, про харчування продуктами з низьким вмістом вуглеводнів та високим вмістом жирів. Я вирішила дотримуватись цієї дієти разом з чоловіком, аби йому було легше пристосуватись до нововведень. Купувала спеціальні продукти, шукала нові цікаві рецепти, які були б смачними та корисними для коханого. Нещодавно я навіть спекла хліб без вуглеводів.
На превелике здивування, всі мої старанні були оцінені лише невдоволенням. Я не почула від чоловіка жодних слів подяки. Навіть наш одинадцятирічний син був вражений поведінкою батька та сказав йому про це. З нагоди важливих моментів сімейного життя мій чоловік висловлює вдячність, однак нащодень я рідко чую слова подяки. Це руйнує наші стосунки. Як не знаю, як виправити цю ситуацію. Всі мої спроби марні.
Чи знаєте ви, як почувається жінка, яка важко працює, доглядає дітей та ображається на чоловіка, який не оцінює її старань та не пропонує допомоги. Я дуже добре знаю, оскільки також була у такій ситуації.
Ми очікуємо, що чоловіки не сприйматимуть нас, і те що робимо, як належне. Тому нам боляче, коли вони так поводяться.
Дослідження показують, коли люди висловлюють вдячність одне одному, вони частіше зауважують добрі справи подругів. Жінка сподівається, що чоловік звертатиме увагу на її працю, цінуватиме зусилля, заохочуватиме її незначними жестами вдячності. Як показує вищеподана сімейна історія, навіть діти зауважують, що мама має право на подяку, чоловік же вважає інакше.
Твердження жінки, що у неї є право на вдячність, двозначне, тому що поняття права, насправді, протилежне поняттю вдячності. Приміром, скарги чоловіка на страви, приготовані дружиною, засмучують її, однак і вимога вдячності, викликає в чоловіка лише обурення. Намагатись змінити свого чоловіка та його погляди – марна справа. Дорослі можуть змінюватись, але не тоді, коли їх примушують.Такі дії, навпаки, провокують спротив. Насправді, в цьому випадку доведеться змінитись дружині. Чи це означає капітуляцію? В певному сенсі – так.
Найкраща порада: перестаньте робити так, щоб чоловік почувався винним та зобов’язаним. Позбудьтесь моделі поведінки: якщо я щось зробив для іншої особи, вона зобов’язана щось зробити для мене у відповідь. Приміром, говорити слова подяки за кожну дію вашої дружини.
Припиніть огортати чоловіка материнською опікою. Коли чоловік хоче дотримуватись суворої й складної дієти, то має на це право. Можна лише аплодувати його бажанню бути здоровим і щасливим. Жінка може емоційно підтримати чоловіка. Допомогти приготувати корисні страви, лише тоді, коли чоловік попросить про допомогу, а дружина хоче зробити йому приємне. Бо їй це подобається, а не тому, що вона почує слова вдячності.
Жінка не повинна турбуватись про чоловіка як хворого на діабет підлітка. Він достатньо дорослий, щоб самостійно заглибитись у вимоги дієти та купувати необхідні продукти. Якщо ж йому знадобиться допомога, нехай сам про це вас попросить. Жінка може самостійно приймати рішення як буде допомагати. Через це вона не може почуватись пригніченою й обтяженою справами.
Коли дружина бажає приєднатись до дієти чоловіка, то повинна послуговуватись власними потребами здоров’я, якщо це зблизить її з чоловіком, то ще краще. Це добровільний вибір жінки: сісти на дієту й підтримати тим чоловіка, чи допомогти іншим способом.
Важливо зрозуміти, що жінка не зобов’язана брати на себе відповідальність за дотримання дієти, бо це бажання чоловіка. Їй достатньо домашніх справ та догляду за дітьми. Не потрібно брати на себе чужу ношу, щоб не стати жертвою примх чоловіка, його поганого настрою та невдоволень.Також, чоловік не зобов’язаний щоразу висловлювати вдячність дружині.
Було б добре, якби було так. Коли чоловік почувається вдячним, тоді він визнає свою залежність від дружини. Це – непроста ситуація. Іноді коли допомагаємо людям, ми ніби кажемо: без нас ви б не впорались. Це викликає побоювання, що вас будуть критикувати, будуть просити змінитись, бо ви – не такі, як треба.
Подруги у шлюбі хочуть, щоб їх приймали такими, якими вони є.
Одні люди почуваються добре, коли допомагають іншим. Спроби допомогти, коли нас не просять, дають помилкове відчуття переваги над іншими, і ніби дають право критикувати їх. Про це каже Енні Ламотт: «Допомога – це сонячна сторона контролю».
Допомагаючи своєму чоловікові, жінка очікує щось взамін, наприклад, звичайну вдячність. Таке ставлення може перетворити шлюб на ділові стосунки, позбавлені будь-якої романтики. Більшість людей, які живуть у ділових шлюбах, почуваються незадоволеними такими стосунками. Подружнє життя нагадує життям мучеників, а відчуття сімейного щастя пригнічується вимушеною самопожертвою.
Аби чоловік з вищезгаданої розповіді почувався задоволеним, дружина повинна пам’ятати про три основні психологічні потреби чоловіка: автономію, компетентність і родинні стосунки. Задоволення тих потреб стимулює самомотивацію чоловіка.
Коли жінка дозволяє чоловікові контролювати дотримання ним дієти, тоді вона підтримує його автономію. Вона ставиться до нього як до людини цілком здатної робити власний вибір. Хай жінка під час спілкування задає чоловіку питання, які допоможуть йому вибудувати бачення успіху, і зосередитися на власних, а не чужих бажаннях. Наприклад: Яких тобі вдалось досягти результатів? Як ти почуваєшся? Чи потрібна тобі допомога?
Коли жінка допомагає чоловікові будувати необхідні навички, вона заохочує його компетентність. У випадку дієти необхідні знання про макроелементи та складові продуктів, навики планування і приготування їжі. Чоловік хоче, щоб дружина поділилась своїми знаннями, корисними рецептами, веб-сайтами.
Коли жінка залучає до цього дітей та інших членів сім’ї, вона допомагає чоловікові налагоджувати родинні стосунки. Чудово, коли сім’я робить щось разом. Дружина може насолоджуватись стравами, які приготує чоловік, або діти можуть приготувати для батьків побачення з дегустацією відповідних наїдків.
Найбільш любляча і конструктивна річ та, що члени сім’ї не залишаються осторонь. Якщо ж ви нічого зі запропонованого не зробите, тоді не забудьте відзначити успіхи чоловіка, приміром, шоколадним тортом без борошна.
Переклад: Ігор Леньо
Джерело: Dear Christine: How to Cope with an Ungrateful Spouse by Christine Carter
Інститут родини та подружнього життя УКУ
