У чому полягає феномен гомосексуалізму?

Дехто вважає гомосексуалізм вродженою природною орієнтацією, інші – покладають вину на особистий гріховний вибір людини. Ще інші вбачають у цьому вплив демонічних сил чи навіть одержимість дияволом. Проте гомосексуалізм є набагато складнішим явищем, ніж це може видаватися на перший погляд.

Що ж ховається за маскою гея?

 

Насправді гомосексуалісти були завжди, але ніколи в історії їхній спосіб життя не був загальноприйнятою нормою, а тим більше «модним трендом¹. Дуже рідко можна почути питання про причини гомосексуальних схильностей, і майже ніде не отримаєш відповіді, як від цього вберегти дітей. Адже без розуміння цього явища не можна зупинити його пропаганду, а тим більше допомогти людям, які не по своїй волі мають потяг до власної статі.

Отож, до цього часу гендерним ідеологам не вдалося виявити природні причини гомосексуальних схильностей.

Читайте ще: Міфи. Природа гомосексуалізму або наскільки він природний?

Але те, що гомосексуалізм не є вродженим, аж ніяк не означає, що він завжди є добровільним вибором кожної людини. З іншого боку, заяви про те, що неприродні сексуальні бажання до представників власної статі – це справа рук диявола, на мою думку, досить спрощений образ дійсності. Хоча не можна заперечувати, що там де є гріх, там завжди присутній нечистий. І одностатеві акти тут не є винятком. Тут також не йде мова про «ситуативний гомосексуалізм, який поширений у виправних закладах, і здійснюється як упокорення і приниження інших чоловіків або для задоволення сексуальних потреб в умовах відсутності жінки.

Проте тривалий потяг до осіб своєї статі є лише одним з декількох, хоча й найбільш показовим аспектом гомосексуалізму. Проте корінь проблеми криється у тому, що чоловік чи жінка не до кінця ототожнюють себе зі свою біологічною статтю². Опинившись між двома світами і у жодному не знаходячи себе, ці чоловіки і жінки намагаються створити фіктивну ідентичність – «гея» чи «лесбіянки». «Я не можу бути повністю чоловіком, але також і не можу повністю бути жінкою»^3.  Ця постава є передусім втечею від реальності та невирішених психоемоційних проблем. Тим більш немає нічого спільного з нормальним природнім розвитком людини. Іншими словами, називаючи себе геєм, цей чоловік підсвідомо стверджує: «я не є чоловіком, або не є таким, як інші чоловіки»⁴. З поглибленням гендерного хаосу цей діапазон псевдототожностей буде лише зростати і по суті індивідуальні патологічні відмінності у розвитку будь-якої людини можна буде назвати своїм унікальним гендером.

Читайте ще: Трансгендеризм: теорія та практика

Психологія гея

 

Дослідники та психотерапевти називають це розладом сексуальної ідентичності. По суті це прояв  дефіциту чоловічості у юнаків чи навпаки жіночості – у дівчат⁵. Річ у тім, що у процесі дорослішання щось пішло не так і ця особа зупинилася десь на півшляху і тепер у тілі фізично дорослої людини сидить емоційно інфантильний чоловік чи жінка. Виникає конфлікт на емоційному рівні, який з фізичним дозріванням поєднується з сексуальними бажаннями. У віці 5-7 років це проявляється як прагнення уваги інших чоловіків, передусім батька, у підліткову віці набуває рис гомоеротизму або фантазій щодо осіб власної статі, аж поки не переростає у сексуально активну поведінку гея. Загалом між першим усвідомленням наявності у себе гомосексуальних схильностей або відхиленням від норми і прийняттям гей-тотожності проходить у середньому десь 7 років. Тобто, виходячи з підпілля, ці юнаки змінюють роль «пай-хлопчика» на сексуального аутсайдера⁶, який намагається компенсувати брак маскулінності контактами з іншими чоловіками.

Тут виникає замкнуте коло, адже інший гомосексуаліст теж шукає ту ж дозу маскулінності або прагне домінування. Це призводить до того, що за життя геї мають залежно від своєї активності від 200 до 500 партнерів, а деякі – навіть тисячу⁷. Тому гомосексуалістів, як правило, приваблюють нормальні і мужні чоловіки, у порівнянні з якими вони себе відчувають гіршими та неповноцінними. Звідси і випливає їхні постійні звинувачення у дискримінації, навіть у країнах, де узаконені одностатеві «шлюби» та усиновлення такими парами дітей. Адже ЛГБТ-особи – це перші і головні жертви гендерної ідеології. Повіривши її твердженням, що їхні схильності є вродженими та нормальними, вони не бачать корінь своїх проблем і психологічних страждань у середині себе, а тому намагаються знайти їх у власному оточенні чи пануючих нормах. Тому досягнувши чергових поступок з боку держави (анти дискримінаційні поправки, прихильне до ЛГБТ суспільство, узаконені відносини та прирівняння їх до подружжя, право усиновлення дітей…) вони прагнуть нових прав.

І оскільки гомосексуалізм тісно пов’язаний з комплексом неповноцінності, нетолерантне та нерівне трактування ЛГБТ у їхній уяві буде тривати доки буде жити хоча б один нормальний гетеросексуальний чоловік, який пройшов всі етапи дозрівання.

Він лише своїм видом та поведінкою буде наочним свідком нормальності, природності та правильності гетеросексуального способу життя і таким чином буде дискримінувати гей-товариство. Тому лише легалізація гомосексуалізму як норми – це лише зупинка на півдороги. Кінцева ціль ЛГБТ – ліквідація родини як союзу чоловіка і жінки.

В одному з програмних текстів гей-руху Маніфесті Фронту визволення Геїв написано: «Гноблення геїв розпочинається з основної клітини суспільства – сім’ї, яка складається з чоловіка, рабині жінки та дітей, яких батьки змушують копіювати свою ідеальну ролеву поведінку. Сама форма сім’ї виступає проти гомосексуальності»⁸. Тому не дивно, що для багатьох відомих ЛГБТ-активістів подружжя і родина – це репресивний інститут, який треба у майбутньому неодмінно ліквідувати, а відносини між чоловіком і жінкою асоціюються з насиллям та гнобленням. Щоб це виправити треба або створити бісексуальне суспільство, де немає кращих і гірших, а є рівні, проте неповноцінно-інфантильні люди. Або навіть ліквідувати стать, адже перейнявши марксистський погляд вони будь-яку відмінність сприймають як форму нерівності та гноблення. Тому як варіант розглядають пост гендерне суспільство, де питання біологічної статті буде остаточно вирішено генною інженерією та створенням безстатевих організмів людського роду⁹.

Читайте ще: Боротьба за рівність чи руйнування сім’ї? Гендерні студії

Гомосексуальна поведінка

 

Ступінь дозрівання гомосексуалістів до «повноти чоловічості», а також їхня особиста історія є різними. Це пояснює наявність «пасивних» і «активних» геїв. Вони поводяться або більш як чоловіки, або навпаки – дуже наближено до трансвеститів чи транссексуалів. Щодо активних геїв, то тут схильності можуть бути наслідком прагнення домінування, адже це може давати їм почуття впевненості або у відносинах з протилежною статтю чи з батьками, домінувала жінка. І секс з юнками буде підсвідомим способом вирватися з-під сфери впливу жінок і показати свою силу¹⁰.

По-перше, чоловік з гомосексуальними схильностями відчуває себе ніби не у своїй тарілці у середовищі дозрілих і нормальних чоловіків, а по-друге, він переконаний, часто і через свій невдалий досвід, що він нездатний поводитися і робити чимало речей, які легко вдаються іншим представникам його статі. Очевидно, що багатьом гетеросексуальним чоловікам не все вдається робити, але ці невдачі не переносяться на площину їхньої чоловічої тотожності. Іншими словами, якщо їм щось не виходить вони вважають себе невідповідними чоловіками або невдахами, у гомосексуалістів це йде далі і вони не відчувають себе чоловіками взагалі¹¹.

Це викликає внутрішній конфлікт між тим ким вони є і тим ким прагнуть бути, що породжує неймовірну тугу за тим ідеальним чоловіком, якого бракує у собі. Оскільки перші проблеми з потягом до власної статі виникають у період 5-7 років, коли дитина проходить процес пошуку чоловічого взірця для наслідування, перевірки та підтвердження своєї приналежності до біологічної статі¹², то у своєму дорослому віці геї поводяться як недозрілі діти (гей-паради, костюми, інфантильність, нарцисизм). Точніше вони підсвідомо намагаються повернутися у дитинство, щоб розблокувати процес дозрівання. Також про це свідчать і їхні відносини з батьками, особливо з матір’ю. Хлопець знаходиться у постійній залежності від неї і водночас постійно конфліктує. У той же час на рівні свідомості їх переконали чи вони самі це зробили, що з ними все в порядку¹³. Тому геї готові на все, щоб на них звернули увагу і таким чином інші чоловіки підтвердили їхню чоловічість. 

Церква навчає нас про компліментарність, або взаємодоповнення чоловіків і жінок. І це не лише гарно побудована теологічна теорія, а передусім глибоке відображення правди про нас. Адже саме відмінність жінок так приваблює до них чоловіків. І навпаки – чоловічі риси такі, як мужність, сила, витривалість, так захоплюють жінок. І по суті це і називається сексуальністю, яка, на жаль, останнім часом була зведена виключно до тілесної краси. А сексуальність – стан гармонії і єдності особи з її біологічною статтю.

Тому коли характеризуємо дівчину як сексуальну, маємо на увазі не тільки її зовнішні принади, а передусім всю її жіночність. І так само сексуальними для жінок є лише ті чоловіки, які поводяться відповідно до власної природи. На жаль, нині маємо тотальну деструкцію сексуальності, коли поведінка не лише не перебуває у гармонії, але часто йде у конфлікті з власною природою. І це передусім стосується гомосексуалістів, адже для них сексуальною є не жінка, а передусім чоловік.

І цей вакуум маскулінності гей задовільняє у сексуальних контактах з іншими чоловіками, що нагадує природу канібалізму деяких мешканці Океанії. Деякі племена вірили, що поїдаючи органи своїх ворогів, а навіть померлих родичів, вони перейматимуть їхню фізичну чи сексуальну силу¹⁴. Тому гомосексуальний потяг аж ніяк не еквівалентний гетеросексуальному у чоловіків, набагато сильніший, адже окрім фізіологічного поєднує у собі емоційну та психологічні тугу. А якщо це поєднується з ідентичністю гея, яка має фундамент у еротичних бажаннях, то цнотливість зберегти практично неможливо.

Недарма Ватикан неодноразово видавав інструкції щодо заборони приймати у семінарії кандидатів з глибоко вкоріненими гомосексуальними схильностями¹⁵. Адже більшість сексуальних скандалів у Церкві стосуються не педофілії (зґвалтування дітей, які не досягли статевої зрілості), а саме ефеболії – сексуального насилля щодо підлітків власної статті у розпалі сексуального дозрівання, що не досягли 18 років¹⁶. Щодо гомосексуальних жінок і чоловіків, то дослідження показали, що у 5 % з них виявили патологічний потяг до дітей (педофілію), в 45 % до підлітків – ефеболію, в 45 % приваблювали лише дорослі представники своєї статті і 5 % сексуально тягнуло до похилих осіб (геронтофілія¹⁷).

Торкаючись теми священства не можна оминути проблеми дійсності рукоположення геїв, адже згідно Кодексу Канонічного Права (Кан. 1024) сан пресвітера може прийняти лише хрещений чоловік. Залишається відкритим питання чи може гей взагалі прийняти в повноті благодать Таїнства Священства, якщо він не здатний прийняти в повноті дар власної чоловічої статевості?

Зцілення від гомосексуалізму

Якщо корінь гомосексуалізму полягає у незавершеному процесі емоційного та особистісного дозрівання, то навпаки його остаточне зцілення відбувається тоді, коли чоловік повністю приймає свою біологічну природу і готовий виконувати роль голови сім’ї, батька та лідера в громаді, які випливають з його чоловічої природи, а не після того, як зникає еротичний потяг до представників власної статті¹⁸. Це довготривалий процес, що має виявити перешкоди та зцілити отримані у дитинстві рани. Хоча в більшості випадків репаративна терапія проходить успішно (у 30% повністю зникають ознаки гомосексуалізму, в інших 30% відбувається часткова зміна, а ще в 30 % вона не відбувається¹⁹). Її результат залежить від вкоріненості гомосексуальних нахилів, тривалості та форми сексуальної поведінки. Першим кроком до зцілення має бути бажання самої особи, яка прагне позбутися гомосексуальних схильностей через власні переконання та прагнення до повноцінного життя, а не під тиском зовнішніх чинників чи близького оточення. Зміна неможлива під примусом²⁰. Далі потрібно відмовитися від ідентичності гея, гомосексуального стилю життя та уникати середовища, яке до цього схиляє²¹. Наступні кроки будуть залежати від причин гомосексуальних схильностей, адже зцілення сексуальності безпосередньо залежить від власної історії та отриманих психологічних ран.