Багато хто з дорослих пригадує як у дитинстві батьки карали їх за непослух. Статистика свідчить, що такого покарання зазнають понад 300 мільйонів дітей у всьому світі. Зазвичай при цьому дітей шльопають легко, аби не завдати болю й лише вплинути на їхню поведінку. Така форма покарання була узвичаєною впродовж десятиліть і навіть століть. Вважалося, що “різка” корисна, позаяк допомагає скорегувати погану поведінку дитини.
Однак протягом останніх десятирічь суспільне ставлення до подібних покарань змінилося. Наприкінці 90-х років ХХ століття вчені вперше заявили про те, що бити дітей неприпустимо. Такої думки вони дотримуються й дотепер.
У чому полягає причина цих змін? До 90-х років легкі фізичні покарання були загальноприйнятим виховним методом у всьому світі. Вони не вважалися фізичним насиллям. Приблизно тоді ж почали з’являтися перші наукові роботи, які підтверджували, що фізичне покарання чинить негативний вплив на поведінку й емоційний стан дітей. Сучасні дослідження доводять цю тезу.
По-перше, дослідження засвідчили: шльопання не допомагає боротися з поганою поведінкою дитини. Такий метод веде до того, що погана поведінка припиняється на короткий час, а тому не є ліпшим від ненасильницьких методів покарання.
Важливо розуміти, що в довгостроковій перспективі шльопання має більше негативних наслідків, ніж інші форми покарання. Воно не допомагає виправити поведінку дитини, бо завдає їй фізичного болю. А це, в свою чергу, викликає в дитини страх або розгубленість і заважає їй правильно сприйняти те, що батьки прагнуть донести. Зокрема, якщо батьки шльопають дитину, щоб вона припинила поводитися агресивно (наприклад, не билася з іншими дітьми), це спричиняє протилежні наслідки.
Інші дослідження, проведені психологами, показали, що шльопання лише погіршує поведінку дітей і робить їх більш агресивними. У деяких публікаціях таке твердження ставилося під сумнів: учені припускали, що не шльопання призводить до агресії, а потенційно агресивних дітей батьки більше шльопають за погану поведінку.
Однак за результатами іншого масштабного дослідження за участю більше ніж 12 000 дітей учені дійшли висновку, що діти, яких шльопали у 5-річному віці, були схильні до підвищеної агресії, досягнувши 6–8 років. Це дослідження свідчить, що тілесні покарання призводять до агресивної поведінки дітей. Крім того, учені встановили, що такий взаємозв’язок виявлявся не тільки в складних або потенційно схильних до агресії дітей.
Чому шльопання веде до агресивнішої поведінки? Відповідь проста: спостерігаючи за такою ж поведінкою батьків, діти роблять висновок, що вона є допустимою. Численні дослідження довели: спостерігаючи за агресивною поведінкою інших, діти самі починають поводитися агресивно.
Шльопання не лише запускає механізм агресивної поведінки дітей, а й спричиняє в них серйозніші проблеми із психікою, зниження самооцінки, розлади пізнавальної сфери, а також погіршує взаємини між дітьми й батьками. Подібно до образ та крику, тілесні покарання можуть викликати затримку розвитку дитини.
Результати вищезазначених досліджень змусили вчених у всьому світі переглянути свої погляди щодо тілесних покарань. У деяких країнах (наприклад, Франції) тілесні покарання дітей заборонені законодавчо.
Недавнє дослідження виявило, що заборона тілесних покарань веде до позитивних змін поведінки дітей. У дослідженні взяли участь діти з 88 країн. Було встановлено, що в країнах, де тілесні покарання заборонені, і хлопчики, і дівчатка виявляли менш агресивну поведінку. У країнах, де тілесні покарання заборонені тільки в школі, а не вдома, рівень агресії знижувався тільки у дівчаток.
Таким чином, дослідження показують, що тілесні покарання не сприяють вихованню дітей. Чи існують альтернативні способи змінити погану поведінку дитини? Експерти вважають: найкращими методи, що базуються на позитивній поведінці й передбачають можливість замість покарання дитини залишити її без винагороди. Наприклад, батьки позбавляють дитину десерту, коли та відмовляється вечеряти.
Якщо дитина забирає іграшки у братів і сестер, батьки можуть заборонити їй певний час гратися її іграшками. Кінцева мета покарань – навчити дитину правильної поведінки. Тому важливо бути послідовними у своїх правилах і пояснити дитині наслідки її поганої поведінки.
Загалом експерти сходяться на думці, що шльопати дітей неприпустимо. Жодне дослідження, присвячене цій темі, не підтвердило позитивного впливу тілесних покарань дітей. Деякі батьки заперечують це, кажучи: «Мене в дитинстві шльопали, і я виріс нормальною людиною» або «Усе залежить від поведінки дитини». Зрозуміло, деякі діти, яких шльопають, виростуть без відхилень, але в деяких вони можуть виникнути. Очевидне те, що шльопання не є ефективним при досягненні мети змінити погану поведінку дитини, а в довгостроковій перспективі шкодить їй.
Однак це не означає, що виховні методи минулих поколінь докорінно неправильні й шкідливі. До 90-х років ХХ століття шльопання було загальноприйнятим методом, застосовуваним більшістю батьків у всьому світі. Батьки того покоління просто не замислювалися, що шльопання може шкодити дитині, тому що тоді це ще не було доведено. У наш час ми знаємо багато того, що не було відомо нашим батькам, і, найімовірніше, наші діти знатимуть ще більше. Усе, що ми у змозі зробити, – це використовувати наявну в нас інформацію, аби ставати кращими батьками. Навчаючись чогось нового, ми спроможні робити більше для благополуччя наших дітей.
